Мінометник Володимир на позивний "Танкіст" у ЗСУ вже 10 років. Вперше в 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду боєць потрапив у 2014 році — воював на Луганщині й Донеччині, пройшов бої за Дебальцеве. Після демобілізації у 2015-му "Танкіст" рік пожив цивільним життям, а далі повернувся в бригаду і з тих пір служить по контракту.
Як розповіли на Facebook-сторінці бригади, строкову службу Володимир проходив у 2008 — 2009 роках у танковому полку в Ужгороді, звідси його позивний. У зоні АТО "Танкіст" працював зі 120-міліметровим мінометом "Сани" радянського зразка, а з часу повномасштабної війни — український 120-й "Молот" і М120 із США.
"Наше головне завдання — підтримка своєї піхоти й подавлення ворожої. Відбиваємо штурми й включаємося в роботу, як тільки побачимо пересування росіян. Часто доводиться облаштовувати позиції близько до ворога — метрів 500", — розповідає Володимир.
За словами військового, мінометний розрахунок нерідко й сам стає ціллю російської артилерії та дронів.
"Недавно на наш міномет прилетіли зразу чотири FPV, однак М120 вцілів. Звичайно, так щастить не завжди. Іншим разом російська FPV-шка примудрилася влетіти в ствол міномета й знищити його. Трапляються й серйозніші випадки. Кілька тижнів тому аеророзвідка повідомила, що в наш бік рухаються чотири квадроцикли, на кожному з яких – троє російських штурмовиків. Ми вже приготувалися дати ближній бій, перевірили кількість патронів. Але як тільки росіяни вискочили на пагорб, від якого до нас залишалося десь пів кілометра, їх накрила наша реактивна арта. Розбила їх на друзки", — згадує "Танкіст".
Володимир — багатодітний батько, у нього шестеро дітей — четверо дівчат і двоє хлопців. Усі вони чекають його вдома, на Мукачівщині.
"Після народження доньки я міг би взяти відпустку за сімейними обставинами, але ми вирішили відкласти хрестини. Хочу, щоб на них були моя мама і сестра, котрі зараз у Німеччині, тому трішки перенесли цю святкову подію", — каже Володимир.
Оскільки найстаршому сину Володимира всього 14 років, боєць запросто міг би звільнитися із ЗСУ як багатодітний батько. Однак не збирається цього робити.
"Я звик воювати, навіть тепер, за кілька днів відпочинку у фронтовому селі мені стає нудно, знову тягне на бойові позиції. У нас дуже хороший колектив — є хлопці, що служать по контракту ще з часів зони АТО-ООС. Та й нове поповнення хороше. Ми добре знаємо один одного, кожен із нас може покластися на товариша, а це дуже багато важить на війні", — зазначає захисник.
