У Мукачеві читали вірші Шевченка (ФОТО)

Власні твори присвячені Кобзарю сьогодні звучали з вуст поетів нашого міста – членів літературного об’єднання „Рідне слово” на поетичному карооке „У вінок Кобзаревої слави”, приуроченому 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка. Розпочала творчу зустріч Тетяна Туряниця, провідний бібліотекар відділу обслуговування Мукачівської міської центральної бібліотеки ім. О. Духновича з хвилини мовчання – вшановуючи пам’ять усіх, хто загинув у серці нашої держави, відстоюючи майбутнє України, поки: ...на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син і буде мати, І будуть люди на землі. Присутні мали можливість почути поетичні твори мукачівців: Софії Малильо, Івана Чопея, Віктора Прокопенка, які читала ведуча заходу та з вуст самих авторів: Михайла Шушкевича, Юзефи Комарницької, Іми Микуліної, Гізелли Лімбах, Валентини Кушнір, Ярослава Січа, Вероніки Тищук та ін. Аж двісті літ пройшло, Як народився геній, Великий син Вкраїнської землі. Сьогодні в суєті буденній Нам зіркою сіяє у імлі. Ці слова належать перу Юзефи Комарницької, патріотичні вірші якої завжди звучать на загальноміських акціях, її поезії наповнені переживанням за долю України і вірою у краще майбутнє держави. Роздуми над сучасними подіями звучать у рядках Ольги Стадник: Зажурився Тарас, шапку зняв у задумі: ХХІ століття, та реальні ті ж „Думи”… Знову ситий голодного б’є, ще й карає, Знову правда-покри?тка по світу блукає. Знову люд весь піднявся: де ж ті Божі закони? Чи в кайданах народу сидіти до скону? Де ж та Правда святая, чом як чайка квили?ть? Власні твори присвячені великому Кобзареві зачитав і голова літературного об’єднання „Рідне слово” Михайло Шушкевич, серед яких і вірш-присвята відкриттю пам’ятника Шевченку в Мукачеві: Шевченко з нами! Як раніше Весь повен сподівань і мрій. Син України найрідніший Постав у величі своїй. Життя Кобзаря, його мрії, надії, сподівання зображені у рядках Марини Загородньої: „Кобзар прожив важке життя... Страждав за правду, за народ, за вільне всім життя...” Гортаючи сторінки „Кобзаря”, неначе перетворююсь у птаха, який летить в далеке забуття, до білої Шевченківської хати... Читаючи ці слова талановита акторка, режисер-постановник багатьох вистав і поетеса Вероніка Тищук зізналася, що подихом для їх написання стала робота над виставою „Діти – дітям”, про дитинство Тараса Шевченка, участь у якій беруть юні актори та артисти Мукачівського драмтеатру. Звичайно, сьогоднішня зустріч була наповнена співпереживанням тим, чиї рідні загинули останніми днями, тому гості читали і поезії, які написали під впливом власних емоцій. „20-річний загиблий хлопець на Грушевського мріяв стати артистом і напам'ять знав вірші Шевченка, – з болем говорив Володимир Маслов, – до глибини душі мене вразила його відданість Україні, тому сьогоднішній вірш я присвячую Героям майдану”. А Гізелла Лімбах, читаючи присвяти Шевченку наголосила: Повір, незламний дух твого народу, І нині бореться за волю, за свободу. Настав той час, про що ти мріяв кожен раз, Щоб вільною була Вкраїна, наче птах. Завершальним акордом зустрічі стали слова поетеси Софії Малильо: Ти навік, Тарасе, в нашій долі, у боріннях, думах, майбутті. Хай на подвиг душі наші кволі поведуть діла твої святі! Тетяна Туряниця, провідний бібліотекар відділу обслуговування Мукачівської міської центральної бібліотеки ім. О. Духновича