У Мукачеві презентували колекції «Студії оригінальних ігор» із Києва (ФОТО, ВІДЕО)

Організатори святкування дня народження Берті-бачія, найвідомішого сажотруса України, люб’язно надали гостям місце для презентації колекції ще маловідомих, але цікавих, і від того в перспективі популярних настільних ігор. Іван Лісовенко вже не перший рік займається промоцією незнаних в нашій країні рухливих настільних ігор, і сам майструє їх, причому принципово використовує тільки дерево та інші природні матеріали, відмовляючись від полімерних. Він та його послідовники вважають ігри дуже важливою складовою людської комунікації, якої парадоксальним чином бракує в світі, просякнутому соціальними мережами та різноманітними засобами зв’язку. Не менш важливою в цих іграх є можливість порухатись – адже малорухливість як дітей, так і дорослих, давно стала темою для нарікань серед медиків. Заклики медиків займатися фізкультурою та спортом не надто допомагають. Далеко не кожен може пересилити себе та примусити зробити зарядку чи пробіжку – знайде десяток причин відкласти це на потім, навіть добре усвідомлюючи, що треба б… Доброю альтернативою «самопримусовій» фізкультурі є рухливі ігри, особливо на повітрі. Та на жаль, наша суспільна культура до ігор ставиться доволі заскорузло, поблажливо ставлячись хіба до дитячих забавок. Щодо дорослих, то їм не до того – всього кілька відсотків населення грає у вільний час у футбол, рідше – волейбол чи баскетбол, хтось розминається тенісом. Така розвага на повітрі, як гольф, традиційно є привілеєм багатіїв, і лише лічені міста в Україні мають для цього спорту інфраструктуру. Доволі популярним є більярд, але чомусь він здавна набув дещо кримінального відтінку, можливо через те, що на наших теренах ця шляхетна за природою гра зазвичай йде в парі з алкоголем та гучними компаніями. Вже тривалий час на Закарпатті ентузіастами поширюється улюблена гра французів – петанк. У Франції та її колишніх колоніях (насамперед, арабських) петанком захоплюються як молоді, так і літні люди – проводячи за здавалося б, нехитрим киданням металевих шарів, чимало часу на повітрі та в живому спілкуванні. Цей аспект, як вже було сказано вище, вартий особливої уваги. Рухливі ігри – це корисно не лише для тіла, але й для душі – особливо нині, коли численні електронні «комунікатори», від телевізора до мобільника та соцмереж, забирають у людини майже весь її вільний час, замість реального спілкування пропонуючи замінник, «ерзац». Відтак, не дивно, що діти, які прийшли до парку Перемоги за кілька годин до анонсованої Ходи сажотрусів, охоче та завзято випробовували безкоштовно представлені в павільйоні навпроти Колеса Огляду ігри з маловідомими назвами. Бо що скажуть звичайному закарпатцю таки ігри, як «Еластик» (гра родом із Франції), «Кватро-Еластик» (Чехія), «Кульбуто» (Франція), «Джаколо» (Голландія), «Дженга» (Англія), «Каруш» (одна з найдавніших ігор у світі, Індія) чи навіть українська «Рибалка»? Та й латиський «Новус» ще не набув бажаного визнання, попри зусилля окремих місцевих ентузіастів (які позаминулого року навіть обласний міні-турнір влаштували. Радимо переглянути публікацію У Берегові пройшов перший закарпатський міні-турнір з «Морського більярду». До дітей охоче приєднувалися й дорослі, і потім неодноразово виказували жаль, що презентовані ігри не залишаться в Мукачеві надовго, а поїдуть із господарем додому (точніше, в перманентний тур Україною, адже днями вони бачили славетне Нижнє Селище на Хустщині, потім – Берегово, а вже невдовзі поїдуть на Львівщину). Але нічого складного нема, якщо забажати і влаштувати аналог київської Студії оригінальних ігор (навіть з однією-двома іграми для початку) у себе в селі чи місті, при будинкові школяра чи спортивному клубі… - варіантів безліч, були б охочі їх втілювати.