У Мукачеві згадали "закарпатського Ван Гога" Антона Шепу (ФОТО)

Нажаль майже рік його нема серед нас, хоча яскраво відчувається його присутність через творчий доробок, який став частиною вічного. Він був одним із найбільш яскравих представників третього покоління закарпатської школи живопису другої половини ХХ -початку ХХІ століття , творчість та педагогічна діяльність А. Шепи мала неабияке значення у формуванні художників Закарпаття. У радянський час його неодноразово звинувачували у формалізмі, називали фовістом та «закарпатським Ван Гогом». Але барвиста феєрія полотен Шепи, цікавість композиційних інтерпретацій та філософський підхід до розв’язання різноманітних творчих проблем притягували і притягують не одного українського художника та мистецтвознавця. Антон Шепа народився 17 квітня 1928 року в с. Підгоряни. Колишній вихованець Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, учень Бокшая, Сельського, Гуторова та Ерделі. Протягом 1954-1961 років викладач Ужгородського училища прикладного мистецтва. Член Національної спілки художників СРСР з 1960 р., заслужений художник Украї ни. Його роботи демонструвалися в Австрії, Білорусії, Кіпрі, в Чехії, Словаччині, Угорщині, Японії. Серед найбільш відомих творів варто згадати «Народне гуляння», «Карпатська весна», «На поточку прала», «На могилах предків», «Гуцульське весілля», «Великдень» та ін. Важливим доробком у монументальному живописі є твори «Легенда про Пинтю», «Закарпатські опришки», «На гуцульському ярмарку», «Верховинське весілля», «Мій рідний край». Твори відомого майстра прикрашають експозиції музеїв та приватних збірок. В особі Антона Шепи переплітаються дві основні риси, які чітко формують його як митця і людину – це щира закоханість у природу й народ рідного Закарпаття та саможертовна праця. Для більшості молодих художників живописні полотна Антона Шепи є яскравим прикладом грамоти, яка утворена класичною триєдністю засобів кольору, композиції та форми. Але кожен із цих компонентів пронизаний власною філософською думкою, яка живиться культурою рідного краю, та наповнений багатством інтерпретацій, що і творить симбіоз у живописній гармонії художника. Вітання Антону Олексійовичу від колег: Золтана Мички Аттіли Коприва Андрія Іванчо Юрія Шелевицького Ігоря Луценка