Кількість міст, обраних для порівняння у складеному «k:» рейтингу розвитку, визначалося бажанням охопити не тільки обласні центри, а й усі міста, чисельність населення в яких перевищує найменший обласний центр - Ужгород, що нараховує 116,4 тис. жителів.
Порівняння проводилося за 25 критеріями, що створює п'ять груп по п'ять критеріїв у кожній. Ці групи можна умовно назвати «демографічна ситуація і безпека життя», «зайнятість і доходи населення», «витрати населення», «витрати міських бюджетів на населення», «розвиток міської інфраструктури».
Вже з цих назв видно, що в рейтингу враховано всі найважливіші аспекти розвитку міст. Для порівняння бралися дані за 2010 рік, отримані в територіальних підрозділах Держкомстату або безпосередньо в меріях. При цьому абсолютні показники (наприклад, в гривнях), звичайно ж, співвідносилися з числом жителів. По кожному з критеріїв містам нараховувалися бали - від 45 за найкращий показник до 1 за найгірший; потім ці бали були підсумовані, що і дозволило отримати загальний рейтинг: чим більше балів, тим вище місце.
Варто підкреслити, що складений рейтинг характеризує не стільки роботу місцевої влади, скільки увагу до проблем тих чи інших міст з боку держави. Дійсно, досить подивитися на список міст, що опинилися внизу рейтингу, щоб усвідомити, що навряд чи їх низькі позиції за більшістю критеріїв обумовлені недопрацюванням мерів та міськрад. Швидше ці міста потребують невідкладної допомоги центральної влади.
