Швець без чобіт. Мова йде про одне із сіл Ужгородського району, яке забезпечує водою обласний центр та прилеглі до нього населені пункти, проте сам страждає від її нестачі.
Село Коритняни вже багато років поспіль немає нормального графіка водопостачання, не говорячи вже про якість води.
В останні дні, коли закарпатське небо затягнули хмари і нарешті випав довгоочікуваний дощ, жителі деяких населених пунктів краю сприйняли це як справжню манну небесну. Адже в окремих дворогосподарствах із колодязів через аномальні температури вже давно зникла остання волога. Серед таких і село Коритняни Ужгородського району. Хоча населений пункт віднести до переліку тих, що користуються виключно колодязною водою доволі важко, тут є і централізоване водопостачання, та від цього зовсім не легше. Сумлінні платники комунальних послуг зараз скажуть, що, зрештою, так і треба. Не платиш – відключать від мережі. Та от, як це не дивно, вина місцевих жителів у ситуації, що склалася, мізерна. Справа в тому, що свого часу у водоканалі знайшлися «умільці», які заключили договір на водопостачання із сільською радою, тобто депутати та різного рангу секретарі не можуть надавати такі послуги.
Для цього повинна працювати правильна схема: водоканал + місцеве комунальне підприємство = щасливі люди. Цікаво виходить, як то кажуть, швець без чобіт. Водозабір знаходиться у Коритнянах, а місцеві жителі про нормальне водопостачання можуть тільки мріяти. Вода яку по кілька годин в день подають у село, годиться лише для технічних потреб. І пити її, як то кажуть, не рекомендовано. Тож люди виходять із становища, хто як може: водою для їжі діляться із сусідами, бурять свердловини. Ось так через одну чи дві помилки чиновників тепер страждає декілька тисяч коритнянців. Люди жартують: якщо в селі трапиться пожежа, то і гасити буде нічим.
