У неділю в Колочаві день був насиченим на події - тут відзначали день єврейської культури.
Розпочали святкування з урочистого відкриття меморіальної дошки, до слова, вже четвертої. Тут викарбувані прізвища всіх, кого вдалося віднайти. А це близько 120 колочавців до вже 260 віднайдених в результаті наполегливих дослідницько-пошукових робіт, пише НПП "Синевир".
А далі були театралізовані дійства культурної спадщини колочавських євреїв. Гості мали змогу перенестися в минуле і спостерігати за навчальним процесом в школі 20-30хх рр, стати свідками депортації євреїв, побувати у кузні та побачити, як підковували коней, скуштувати справжню єврейську кухню та запечених гусей. І все це просто неба у скансен музеї «Старе село»! Не обійшлося і без танців з бубнами.
Найбільше вразила театралізована постановка: «Депортація колочавських євреїв в 1942-1943 рр.». І як навздогін кидали хліб, щоб хоча б щось в дорогу дати… і ці хлопчики під прицілами, всі ці жахливі речі навіть в якості спостерігача важко сприймати без сліз…
А підсилила ефект презентація книг Бориса Михайловича Забарко під назвою «Ми хотіли жити» на українській, німецькій, англійській мовах. В книгах йдеться про реальні спогади і розповіді реальних людей, яким вдалося пережити холокост.
Родзинкою свята окрім театралізованих постановок були і пісні у виконанні ансамблю «Беяхад» («Хесед Шпіра») з Ужгорода та перегляд відео – спогадів колочавців про минуле, про місцеві єврейські сім’ї – «Шабатна гуска» Барбіла Б. Ну і звісно доповнило це все свято спілкування у невимушеній обстановці та обід, який плавно переріс у вечерю у колибі-ресторані.
