131 кілограм сиру з’їли учасники та гості фестивалю молока та сиру що втретє пройшов на території Ужанського національного парку, що на Брезнянщині.
Незважаючи на нещодавню негоду, що сталася у краї, на фесті було вельми людно. Однак не настільки, як цього хотілося б організаторам. Ті, відповідно, подумовують наступного року змінити місце розташування фестивалю. Та як би там не було цей захід є єдиною кладкою між товаровиробником та споживачем. Тримати поголів’я великої рогатої худоби стає дедалі не вигідніше. Збути продукт у селі не так і просто. Оптові закупники готові брати молоко з рук хоч щодня, але за вкрай смішну ціну – 1.70 за літр, у той час коли на ринку можна виручити 5-6 гривень за літр. Директор Ужанського національного парку Василь Копач теж висловлює своє занепокоєння, каже що у порівнянні з 90-ми роками у Великоберезнянському районі корів стало менше на третину. Колись їх було 22 тисячі, тепер ця цифра ледь дотягує до 7 тисяч. Тому пропагувати молочну продукцію безумовно треба. Варто знайомити виробників і споживачів, дати можливість гостям скуштувати молочну продукцію та обрати для себе найкраще. А самі ж продавці, впевнений пан Василь, зроблять усе можливе аби задовольнити смаки приїжджих настільки, що вони повертатимуться сюди знов і знов.
Участь у «Молочній ріці» взяли 5 команд, кожна з них представляла природоохоронні відділення, що діють на території Ужанського парку. Відтак газдині з п’яти населених пунктів пригощали стравами з молока та сиру. Тут і кляганець, і сир солений та здобний, з родзинками та тертий, а ще млинці із творогом, завиванці, галушки, треники, помідори фаршировані із сиром, сир домашній плавлений та ще з пів сотні страв ціни на які не сильно відрізнялися від тих, які ми звикли бачити на ринку. Грудку сиру можна було придбати від 15 до 40 гривень. Літер молока – 6 гривень. Однак бажаючих було вдосталь. Причому не тільки закарпатців, але закордонних сусідів. Словацькі гості намагалися спробувати чим побільше сиру, кажуть що закарпатський делікатес можуть куштувати тільки тут, адже повезти додому не можуть, на кордоні відберуть.
Під час фесту пройшли змагання у трьох номінаціях: на найбільшу грудку сиру, на найбільшу кількість страв із сиру, а також на найкраще оформлення сирного столу. Відтак найбільша грудка важила не мало, не багато, а саме 3 кілограми, а найбагатшому столі налічила аж 21 сирну страву.
Всього на фестивалі з’їли і продали 131 кілограм сиру. Продавці залишилися задоволеними, адже їм вдалося досить швидко реалізувати майже все, що вони приготували до свята. Якби справи йшли так щодня, то проблем із молоком та сиром, а точніше із їх збутом не було б.
