Чомусь малопомітна, та вельми значуща подія для чималої частини громади сталася сьогодні в Боржавському.
При в’їзді до села тут збудували міст через потічок. Як і годиться, на визначеному місці спершу прочистили русло, вирівняли береги, змурували бетонні блоки. Тепер на міцні підпори краном поклали плити, здатні витримати до двадцяти і більше тонн вантажу. Залишилося насипати під’їзди по обидва береги та встановити поручні безпеки - і міст готовий. Користуйтесь на здоров’я!
Та чи потрібно було на таку скромну водяну артерію класти чималу бетонну конструкцію шириною майже п’ять метрів і ще більшу завдовжки? Сільський голова Іван Петрович Сак ні на мить не сумнівається:
-Потрібно. Сто процентів.
Це зараз, після літніх засух, потічок ледь чутно дзюркоче в лозах, а під час весняних і осінніх злив він по вінця заповнений водою з сільських пагорбів. Та біда не у воді. У таку пору не доступитися до людських городів – до трьохсот земельних ділянок на полях поблизу річки. Оце справжня біда для боржавчан. Городи – головний ресурс виживання чи не всіх тутешніх родин і заради них люди готові на все. Гризти будуть, і не лиш землю, пише Василь Вишнянський "Новини Виноградівщини".
Тому тему будівництва моста в селі жваво обговорюється, щоб не збрехати, останні 8-10 років. Постійно чогось бракувало – грошей, часу, ініціативи. І лише зараз, коли поєдналися інтереси громади. Міст уже стоїть, і немає підстав сумніватися, що по ньому вже ближчим часом з лівого на правий берег потічка ходитимуть люди і будуть їздити машини. Чи не правда Іване Петровичу?
