В Ужгороді проти педагога, який вдарив кулаком в обличчя неповнолітню дівчину, порушено кримінальну справу

Бив кулаками по обличчю, долонями – по щоках, хапав за волосся і з усієї сили лупцював головою об парту – так знущався в ужгородській школі № 20 вчитель української мови та літератури зі своїх учнів. Діти розповідають, що діставалося за найменший огріх, на уроках треба було сидіти не ворухнувшись, а перепитування незрозумілого матеріалу чи прохання пояснити щось… каралося.

Якось учитель вигнав дівчинку з уроку лише за те, що вона не почула під час диктанту слово і наважилася його уточнити. До всього учні кожного разу отримували образливі епітети, зазвичай чули на свою адресу «дурні» та «придурки». Зізнаються, боялися відвідувати уроки, тим більше, що погана «слава» про педагога ходила за ним слідом, передавалася з класу в клас, від старших до молодших.  

Ударив  за те, що… поламалася ручка

Власне історія, яка зараз шириться Ужгородом, сталася ще 10 лютого цього року. Тоді про неї мало хто почув, окрім постраждалих, адміністрації школи та правоохоронців, але зараз, коли прокуратура порушила кримінальну справу, почали вимальовуватися деталі.

«Це був другий урок того дня, українська мова, – розповідає 13-річна Ростислава (імена всіх героїв цієї історії з етичних міркувань змінені), яку побив учитель. – У мене зламалася ручка. І коли вчитель це зауважив, я крутила в руках гумку, вершечок від ручки, думала, як писатиму. Він до мене кинувся, мовляв, чого записки пишу? Я відповіла: «Це не записка, ось, у мене ручка зламалася». Тоді вчитель вихопив у мене з рук ту ручку, розмахнувся і вдарив кулаком у щелепу. Я розгубилася, але кажу йому: «Юрію Петровичу, ви мене вдарили!» А він у відповідь: «Тобі щось не подобається? Бери речі й виходь із класу!» Я й вийшла…»

У коридорі дівчинку, яка розплакалася від болю та образи, зустріла завуч школи. Вона одразу порадила йти до директора, все розповісти і зателефонувати батькам!

Мати постраждалої після дзвінка одразу відпросилася з роботи і прибігла до школи. Те, що побачила, жахнуло: «Очі в дівчинки червоні, заплакані, щока припухла. Загалом, це була не так фізична травма, як психологічна. Донька два дні після цього інциденту не хотіла йти до школи. Скаржилася, що голова в неї болить. Вочевидь, від нервового перенапруження. Тим не менше, я наполягла на тому, що вчитися треба, але написала заяву до адміністрації з проханням перевести дочку в іншу групу з української мови».

«Певна річ, не хотіла ходити до школи, бо страшно було, – ділиться своїми спогадами сама Роська. – Я не уявляла, що робитиму, коли ще раз побачу Юрія Петровича…»

Одразу після інциденту батьки постраждалої неповноліт­ньої викликали міліцію. Дільничний вислухав усі сторони.

Викликали і  вчителя. Мати дівчинки – Марина – так змальо­вує ту зустріч: «Юрій Петрович прийшов, я в нього й питаю: «За що ви вдарили мою доньку?» У відповідь цинічне: «А ви бачили, що я її бив?» «Ні. Я не бачила, бо не сиділа на уроці, – відповідаю. – Але бачили ще 15 дітей, які з Ростиславою разом у класі вчаться, в одній групі на ваші уроки ходять». Запросили однокласників дівчинки і почалося: «Бив і Росю, і нас…»

«Випливло» багато цікавих фактів. Виявилося, що з рік тому цей же вчитель уже бив дівчинку – тоді дав ляпаса. Батьки не звернули уваги, подумали, мовляв, дочка сама винна – була неуважна на уроці, не слухала абощо. Зараз, аналізуючи інформацію від інших батьків, діти яких також виявилися «у всьому винними»,  Марина роздумовує: «Я не розумію, чому вчитель, якщо вже діти були настільки винні, жодного разу не повідомив про це батьків, адміністрацію школи?»

«Я не винен, то мене переслідують», – стверджує педагог. Найцікавіше, що через тиждень після інциденту  Юрій Петрович прийшов до Марини, матері дівчинки, яку побив, на роботу. «Він намагався щось пояснити, списував свої дії на поважний вік, мовляв, 63 – це вже багато, десь не усвідомлював, що роблю… А відтак попросив, аби забрала заяву. Я відмовилась, бо не маю наміру вибачати такі образи, завданих дитині», – обурюється жінка. Після чого питаю в неї: «А хоч вину свою він визнав, пробачення просив?» – «Та де там! Ні вини не визнавав, ні вибачення не просив, усе на нерви списував та белькотів про якесь переслідування, мовляв, за політичною ознакою»…

Мені не вдалося розпитати Юрія Петровича про вік, нерви та інше. На телефонні дзвінки він не відповідав. Взяти коментар у нього вдалося лише закарпатським власкорам телеканалу «Інтер». Передаю буквально дослівно: «Я нікого не бив! І взагалі нікого не торкався! Це дітей проти мене налаштували в школі. Усі там учні залякані! Більше того, я вам кажу, що мене переслідують… Просто хочуть звільнити з тієї школи!»

За що переслідують вчителя, він так і не пояснив. Хоча адміністрація навчального закладу щиро дивується: Юрій Петрович сам, кого схоче, переслідувати зможе, неодноразово ображав і вчителів школи. Директорка Світлана Рибак розповіла: «Він легко міг облаяти будь-кого з учителів. На днях завуча назвав нахабою». Пані Світлана додає, що звільнити з роботи Юрія Петровича не могли – не було формальних причин. Зараз, після інциденту, вони є, каже заступник міського голови Ужгорода Федір Апшай: «Усе залежить від висновку прокуратури, але зрозуміло, що в даному випадку вчитель винен, і однозначна наша позиція: таким педагогам не місце в школах, як і загалом в освітніх закладах».

Проти вчителя 2 березня порушили кримінальну справу за ч. 1 статті 125 Кримінального кодексу. Заступник прокурора міста Андрій Малинич каже: «Незважаючи на те, що справи такої категорії, де йдеться про легке умисне тілесне ушкодження, належать до справ приватного обвинувачення, враховуючи особливе громадське значення і, насамперед, ту обставину, що потерпілою від злочину є неповнолітня особа, було ухвалено рішення про порушення кримінальної справи». Й уточнює: «Офіційно поки що Юрія Петровича від викладання не відсторонили, це буде зроблено за відповідним поданням слідчих  органів. Проте вчителя вже більше тижня не бачать у школі. Учні кажуть, що пішов на лікарняний, і щиро тішаться».

А поки у прокуратурі та міліції займаються слідством, незалежні юристи наголошують: стаття кримінального кодексу, яку інкримінують педагогові, передбачає занадто м’яке покарання – штраф у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин чи виправні роботи на строк до одного року

Та чи вдасться таким покаранням вилікувати травму, завдану дітям горе-педагогом?

• кримінальна справа
• педагог