Герої книжок для найменших стають дедалі оригінальнішими. Не встигли німці надрукувати оповідання про крота, якому хтось нагидив на голову, як їх уже наздогнали австрійці – зі страшним чудовиськом-туалетом.
Українські дітлахи, щоправда, монстра-унітаза не бояться. Кажуть, користуватися туалетом уміють і без оригінальних порад австрійських письменників.
Тож подібні книжки в Україні більше веселять дорослих, аніж виконують освітню функцію для дітей. Батьки ж найчастіше віддають перевагу вже перевіреній дитячій літературі – казкам про солом'яного бичка, колобока, ріпку тощо.
Щоправда, не всі. Нові твори з-за кордону також мають свою аудиторію.
Приміром, німецька книжка про крота, який намагається з'ясувати, хто саме нагидив йому на голову. Разом із головним героєм маленькі читачі вивчають фекалії його лісових друзів.
Інша неоднозначна оповідь – про боротьбу з дитячим ожирінням. Книга називається "Хлопчик, який помер, бо все з'їв".
Мабуть, найдивовижніша книжка у світовому рейтингу: "Нова татова дружина, яку звуть Роберт". Вона покликана пояснити дошкільнятам принципи одностатевих відносин.
Українські дитячі письменники живуть у іншому світі – пишуть казки про лісових героїв і прагнуть виховати в читачів смак до людяного спілкування. Письменниця Катерина Паньо переконана: вигадувати для дітей насправді дуже просто, головне при цьому – вміти уважно слухати іншого.
"Ви собі не уявляєте, як це цікаво, коли дорослі говорять про своїх дітей! Цікавіше тільки, коли діти говорять про своїх дорослих", - каже вона.
