В Ужгороді нині є близько 40 скульптур і пам'ятних знаків, присвячених відомим людям Закарпаття, тим, хто залишив свій слід в історії держави і нашого краю. Однак в обласному центрі існує тенденція встановлення пам’ятників для розваг, а не для увіковічення історії. Замість пам’ятників Франку, Лесі Українці, Драгоманову місто над Ужем славиться медведиками, миколайчиками та угорськими постатями.
Обласний центр насправді багатий на монументи, пам’ятники та скульптури. Однак найбільш популярні, ті , до яких прямують туристи, – пам’ятник Петефі, Масарику та витвори мистецтва в сучасній інтерпретації.
Закарпатську історію відображає тільки пам’ятник президенту Карпатської України Августину Волошину. Щодо закарпатських митців, то ще в 1999 році були вшановані художники Ерделі та Бокшай, які розмістилися в ужгородському альпінарії. Більше від того часу в Ужгороді з українських митців нікого не увіковічнювали. Художники, поети та прозаїки, вочевидь, забуті місцевою владою.
Єдиний монумент українському генію Тарасу Шевченку розмістився на площі Народній. У шевченківські дні сюди приходять закарпатці, щоб покласти квіти й згадати поета. Більше пам’ятників відомим українцям у місті немає. Справді помітно, що переважна більшість ужгородських пам'ятників офіційно урочисті або ж скорботно поминальні. А саме монументи «чорнобильцям» - ліквідаторам аварії на ЧАЕС, «афганцям» - воїнам-інтернаціоналістам.
Увічнено і пам'ять загиблих працівників органів внутрішніх справ. На окраїнах встановлені пам'ятники і бюсти відомим політикам та діячам - Фенцику, Петефі, Масарику, Пушкіну. Про українських поки що забуто. Решта простору займають так звані розважальні скульптури: міні-статуя Свободи, символічний Миколайчик та пам’ятник Ліхтарнику - це все, що можна побачити з персоніфікованих пам’яток у центрі міста.
На інших вулицях є кольорові ведмеді, залізні олені, дерев’яні свинки та металеві пташки. Однак зараз у місті є плани щодо зведення більш серйозних споруд.
