В останні дні осені в Ужгороді відшумів фестиваль молодого вина «Закарпатське божоле». Саме відшумів, бо задовго до його проведення подію було проанонсовано в ЗМІ обласного й всеукраїнського рівня. Прийшли відомі гості, проходили всілякі шоу, конкурси, було вино. Не бракувало й репортажів про це «французьке» свято.
Чого не скажеш про обласний фестиваль самодіяльних театрів імені Всеволода Майданного, який в останні дні осені відбувся в Хусті. Його проведенню не передувала гучна реклама, практично ніде не згадувалося про те, що можна буде насолодитися живим дійством вистави «Ми теж люди» Хустського народного театру, вдосталь посміятися з п’єси-пародії «Ромео і Джульєта» Іршавського театру естрадних мініатюр, побачити постановки театралів Сваляви, народного театру села Бобовище (Мукачівщина), театрального колективу Хустської школи мистецтв.
Як наслідок — тільки невелика кількість глядачів (крім самих театральних колективів) змогла гідно оцінити принципові переваги «живого» театру порівняно з тими кінами й серіалами, які нам пропонують із телевізійного «ящика». Як би там не було, самодіяльний театр володіє здатністю захоплювати, включатися в дійство, викликає емоції, які мають зворотний зв'язок. Тим більше, що (як зауважив голова журі Євген Тищук) рівень самодіяльних колективів помітно виріс. А тим часом шостий фестиваль цього року приймав меншу кількість учасників порівняно з минулими роками. З поважних причин на імпрезу не приїхали талановиті колективи з Костилівки і Берегова. Таке враження, що з кожним роком статус фестивалю все більше звужується.
Мимоволі виникає запитання – кому потрібен фестиваль і самодіяльний театр взагалі? Чому інтерес до нього значно вужчий, ніж він того заслуговує? Чи достатньою є опіка з боку влади?
Заступник начальника управління Закарпатської ОДА, залужений працівник культури України Іван Канюка запевнив, що влада на підтримку не скупиться.
Проте результат показує, що суто фінансової допомоги фестивалю замало. Доля цієї дводенної події, мабуть, залежить не лише від коштів. На згадку приходить розкрутка фестивалю юних виконавців естрадної пісні й танцю «Кришталеві грона» у Виноградові — як поступово й цілеспрямовано він підвищував свій статус від районого до міжнародного. Причина, думаю, в іншому – у створенні інфраструктури фестивалю, наповненні програми привабливими для гостей дійствами, можливо, костюмованими парадами, конкурсами, хепенінгами тощо, які б привернули увагу і врешті «загнали» глядача на вистави. Можна не сумніватися, що від їхнього перегляду гості розчаровані не були б. Теоретично все вказує на те, що фестиваль ім. Всеволода Майданного може стати справжньою родзинкою в культурному житті Хуста і Закарпаття. Тим більше, що, на відміну від численних кулінарних, естрадних, винних форумів-двійників, фестиваль народних театрів у нас один. Звичайно, якщо фестиваль Майданного стане не тільки конкурсом, але й яскравим святом.
