Запаси цукру на внутрішньому ринку вичерпалися.
Покрити дефіцит можна за рахунок імпортованого цукру-сирцю, однак цьому заважає непрозорість розподілу імпортних квот.
Видання нагадує, що перші тривожні сигнали прийшли із СОТ ще у квітні, коли низка країн-експортерів цукру-сирцю прямо заявили, що в Україні відсутній прозорий механізм розподілу ввізних квот.
Це питання стало предметом обговорення 61-ї офіційної сесії Аграрного Комітету СОТ, яка відбулася 31 березня 2011 року.
Однак, незважаючи на загрозу міжнародного скандалу, в Міністерстві економіки не тільки не привели процес квот до регламентним положенням СОТ, а й ще більше "замутили воду".
Навіщо Мінекономіки знадобилося екстрено вводити процедуру "попереднього ліцензування" в Мінагрополітики та Агентстві держрезерву, чітко пояснити не можуть навіть у самому міністерстві.
Наявний лише факт, що якщо раніше заявки на отримання квот СОТ розглядалися в порядку черговості їх подання резидентами ринку, то у 2011 році цей порядок не дотримувався.
А близькість власників компаній-переможців до правлячої більшості тільки посилює загальний негативний фон.
Левова частка національної квоти, приблизно 130 тис. тонн дісталася Волинському заводу, із яким нерозривно пов'язують нардепа від Партії Регіонів.
Другу ж половину квоти отримали і зовсім маловідомі компанії за якими, імовірно, стоять гречані ділки.
А враховуючи, що ці компанії не мають власного виробництва, неважко припустити, що на ввезенні значного обсягу цукру по 2% митом ставкою замість 50%, хтось спробує дуже добре нажитися, наголошує видання.
