Актуальність менінгококової інфекції визначається поширенням її в усіх країнах світу.  

Менінгокок проникає в організм людини через слизову оболонку дихальних шляхів. Інкубаційний період триває від 2 до 10 днів. В більшості випадків зараження супроводжується короткочасним бактеріоносійством, рідко виникають інші форми захворювання: менінгококовий менінгіт, менінгококцемія, менінгококовий назофарінгіт, пневмонії, ендокардити і артрити.

 

До симптомів менінгококової інфекції відносять закладеність носа, катаральні явища, загальну слабкість, сильний головний біль, підвищення температури тіла до 38-39°С. Найбільш характерним симптомом є симетрична геморагічна висипка, що з’являється на 1-2 день хвороби. Висипні елементи мають форму судинних зірочок до кількох сантиметрів в діаметрі. Типова локалізація висипу - бокові поверхні тулуба, сідниці, кінцівки.

 

Носійство менінгококів зустрічається досить часто. В періоди епідемічних підйомів збудника виділяли у 35-43%, при спорадичній захворюваності – менше ніж у 1% здорових осіб. Найбільший рівень носіїв виявляють у сім’ях хворих на менінгококовий менінгіт. Носійство може протікати без порушень стану організму, але інколи воно проявляється специфічним   назофарингітом,  ринітом та іншими ознаками інфекції.

 

Менінгококовий менінгіт виникає у невеликої кількості інфікованих осіб. Розвитку цієї форми інфекції сприяють ослаблення резистентності організму внаслідок дії несприятливих чинників навколишнього середовища, наявність супутніх важких хвороб або імунодефіцитного стану. В цих випадках менінгококи із носоглотки по лімфатичних, нервових шляхах або через кров проникають в спинномозковий канал, спричиняючи клініку гнійного менінгіту, або навіть, менінгококцемії.

 

Сприйнятливість людей до зараження менінгококами є загальною, однак генералізовані форми хвороби розвиваються не більше ніж у 0,1% інфікованих осіб, що залежить від особливостей індивідуального реагування. Після перенесеної менінгококової інфекції в крові з’являються специфічні антитіла.  Імунітет формується не тільки у хворих, але і  у здорових носіїв збудника.

 

Джерелом  збудника інфекції  є  хвора людина або бактеріоносій. Останні відіграють основну роль у підтримці епідемічного процесу і збереження збудника в природі. Тривалість заразного періоду при різних формах менінгококової інфекції приблизно однакова (2 – 4 тижні). Механізм передачі збудника – крапельний, проте він є менш активним ніж при грипі, віспі, кору. Збудники, які містяться в носоглотці, виділяються з крапельками слизу при диханні, кашлі, чханні та розмові. У закритих колективах (дитячі дошкільні заклади, інтернати) інфікованість пов’язана із  скупченістю людей.   Нестійкість менінгококів в навколишньому середовищі пояснює неможливість передачі збудника пиловим шляхом . Захворюваність на цю інфекцію максимально підвищується у   холодну  пору  року , максимальні  рівні  у лютому – березні, не залежно від географічного розташування  та  кліматичних умов.

 

На цю інфекцію хворіють усі вікові групи населення, однак основну масу становлять діти у віці до 5-  14 років. 

Хворих та підозрілих на хворобу негайно госпіталізують у спеціалізовані відділення інфекційних лікарень. В залежності від важкості клінічного перебігу, хворі можуть бути ізольовані вдома при відсутності в сім’ї або квартирі дітей дошкільного віку та осіб, які працюють в дитячих дошкільних закладах та при наявності умов для проведення постійного медичного нагляду та лікування. При менінгококовій інфекції проводиться специфічна антибіотико терапія та патогенетичне лікування, щеплення.

 

У дитячих дошкільних закладах, дитячих будинках, школах – інтернатах, дитячих санаторіях, школах (класах) встановлюють карантин на термін 10 днів від моменту ізоляції останнього хворого. Забороняється прийом нових  тимчасово відсутніх дітей, а також перевод дітей і персоналу із однієї групи (класу) в іншу. Всі контактні підлягають медичному огляду.

 

Перші 2 випадки захворювань  зареєстровано  у  місті  Ужгороді  серед  учнів НВК «Пролісок». Захворювання  у  дітей  протікають  у  легких  клінічних  формах. Санітарно епідеміологічною  службою  та  закладами  охорони  здоров'я проводяться  відповідні  медико-профілактичні заходи.

 

Епідемічна  ситуація  розцінюється як характерна для даного періоду  року.