обікрав свого роботодавця
Не роби людям добра, то й проблем не матимеш, -- твердить відома приповідка. Над правдивістю цих слів, мабуть, нині розмірковує й ужгородський підприємець Олександр...
Чоловік займався дрібним бізнесом -- продавав морозиво в обласному центрі. Проте чи то конкурентів забагато розвелося, чи податки “заїли”, проте справу довелося згорнути. А позаяк мав чимало техніки, то вирішив її продати, аби повернути хоч частину вкладених коштів.
Сам Олександр не мав часу, аби підшукувати покупців, тому доручив це зробити своєму 21-річному помічникові Івану. Той проживає на тій же вулиці, де знаходилася фірма господаря. Хлопчина хоча й походить із неблагополучної сім’ї (мати полюбляє зазирнути в чарчину, сестра бозна-чим займається), проте пан Олександр йому повністю довіряв. Платив зарплату, допоміг одержати права водія. Мабуть, шкодував хлопця. Не знав лише, що в того останнім часом з’явилася згубна пристрасть...
Іванко, як то часто трапляється з його ровесниками, “присів” на автомати. Програв раз-другий, завелися борги, а віддавати нічим. От і з’явилася в голові хлопчини ідея “розкрутити” боса...
Маючи доступ до приміщення, де зберігалися матеріальні цінності й транспорт, Іван почав потроху спродувати майно свого роботодавця, причому за безцінь. Морозильну камеру вартістю понад 3500 гривень “загнав” за 700, ксерокс -- за 800, бетономішалку -- за 700. Електровага вартістю 1200 грн. “пішла” всього лиш за сотню, флекс та кавоварка -- по 200 гривень... Не знати, правда, що думали собі покупці “халяви”, невже не здогадувалися, що дешевим буває лише крадене?!
Та все колись закінчується. Коли хазяїн поцікавився, куди поділася морозильна камера, помічник лише руками розвів: не знаю, не брав! Та після зникнення ще й бетономішалки Олександр подався в міліцію.
Після отримання заяви потерпілого з’ясувати, куди подівся товар, начальник карного розшуку Ужгородського МВ УМВС майор міліції Володимир Кувик доручив старшим оперуповноваженим ВКР Віталію Ховпею та Сергію Оводу. Вони й вийшли на юного помічника підприємця. А Іван доволі швидко “розколовся”. Спершу підозра падала й на кількох неповнолітніх, однак далі з’ясувалося, що діти до крадіжок не причетні, хіба що мати одного з них купила дещо з поцупленого Іваном чужого добра.
Порушену за ст.185 ч.3 КК України (крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому) кримінальну справу розслідує Ужгородський міськвідділ УМВС, повідомляє майор міліції Людмила Талабішка. Іван перебуває на підписці про невиїзд. За скоєне хлопчині “світить” від 3 до 6 років позбавлення волі.
Крадене добро повернуто власникові, а от грошей покупцям краденого, ясна річ, ніхто повертати не буде. Матимуть на майбутнє науку...
