другий альманах `Джинсового покоління`
Розхапають на цитати! Добірка найсвіжішого і, певно, таки найкращого з сучасної закарпатської літератури – це справді виданий у палітурці кольору «денім» «портрет доби».
А що є твори як «за життя», так і літературний «сюр», - то ж і буття в нашій любій провінції нехай і дещо нуднувате, та усе ж не позбавлене комедій, трагедій та інших драматичних жанрів..
Щодо жанрів літературних, то доробок 25 авторів (11 старших, власне, «джинсового покоління» і 14 молодших, так званої «комп’ютерної» генерації, і, до речі, по майже стільки ж представників обох статей – 12 мужчин та 13 жінок) – це більше поезія. Ну, надихає наш край на рими і метафори… А втім, порадував Тарас Ващук – похвалившись, що його «N-канцелярія» уже увійшла у всеукраїнську добірку найкращої малої прози, прочитав саме цю гарну річ. Власне, традицію читати не з «Корзо» розпочав Сергій Федака, який на презентації, що відбулася 8 жовтня у залі лялькового театру, представив не тільки «критичну лірику» (новий і, певно, авторський, жанр), а й нове і практично просто ліричне, хоч, як зізнавсь автор, «високої поезії я не пишу»…
Та саме у високість прямували дівчата. Кохання-зітхання, оформлені у незлі вірші – це від Маріанни Шутко, Христини Вінявської… Ольга Федорович, яку натхненник й упорядник альманаху Михайло Рошко вважає одним з відкриттів закарпатського письменства загалом і «Корзо» зокрема, «заслухала» всіх у свою зрілу, але й тендітну поезію.
Нарешті «покров таїни» спав з Романа Шипа – «нетусовочний» автор збірки «Китобій» і «найтаємничіший молодий поет Закарпаття» нарешті вийшов між люди і подарував їм свої стильні і сильні твори… Про стиль йдеться і в Ірини Надворної – уже майже віртуоз гри зі словами грала і з голосом, та виграла в багатьох, зірвавши не тільки найрясніші оплески, але й домігшись повної тиші в залі, спраглій до її «цей вірш мене перевершує, цей біль мене перебільшує…»
Були й класики, були й дебютанти. На жаль, не завітав з Широкого Лугу «хедлайнер» джинсовиків Петро Мідянка – найкращий і найвідоміший наш поет. Зате у «Корзо» є його твори. Як і «ужгородської американки», що живе чи десь «на Флоридщині» - Оксани Луцишиної.
А от не тільки в «Корзо», але й на сцені лялькового театру був Вік Коврей – не тільки у вишиванці, вбраній під костюм (цитуючи декого з класиків, «кольору «вершкового морозива») - та, схоже, й у полоні власних віршів.
Друге «Джинсове покоління» ще раз засвідчило з’яву в краї потужної молодої літературної генерації. Так, найвідоміший із юних поетів Андрій Любка зі своїми п’ятьма новими віршами (читав не вміщені у «Корзо», мовляв, «краще почитаю вам хороші», втім, нарікав, що з улюблених верлібрів зіскочив на силабо-тоніку, себто, римовану поезію) підтвердив титул, цитуючи Рошка, «надії закарпатської літератури».
А обіцяним фінальним акордом вечора стало читане Михайлом Рошком оповідання «Не для жіночих вух» - сповідь містечкового дон-жуана лунала під щемку «інструменталку». І, як, певно, й очікував сам автор, саме вушка прекрасної половини були найбільш чутливими… Тим паче, що Михайло нечасто читає свої твори, зараз же пише любовний роман… До речі, ближче до фіналу презентація відчутно «сповзла» на «лірику» - інтимну тему. Що ж, любов в усіх її проявах – це саме те, що найпотужніше надихає…
Джинсовики зізнаються – їх надихає й читач (ну, певно, і слухач, адже літературу радо сприймають і з голосу, та й має сучасне письменство слабкість до шоу). Тому, а ще бо «книзі потрібна промоція» презентацію анонсували з інтригою: «Джинсове покоління знімає джинси…» Джинси і справді на мотузці з прищіпками висіли «всю дорогу» за читцями, та от зняли їх письменники за кулісами. «Ми не ноги оголятимемо – а душі, такий стриптиз важливіший і, думаю, цікавіший», - розтлумачив Михайло Рошко концепцію. «Джинсове покоління-2. Корзо» вийшло накладом у півтисячі екземплярів. Літератори у джинсах радять поспішити і нагадують, що перший альманах досить швидко став рідкістю. Попри певні суто видавничі дрібні ґанджі книжка має усі шанси стати головною літературною подією сезону в краї. А враховуючи амбіції «джинсовиків» та їхні майбутні активні мандри (книгу представлятимуть не тільки в українських столицях, офіційній – Києві та культурній – Львові, але й у Польщі та Німеччині) цілком можливо, що й не тільки закарпатською… «Ми вже не ділитимемося на «джинсовиків» і «комп’ютерників», виступаємо єдиним фронтом – сучасної закарпатської літератури», - каже Михайло Рошко, який за місяць-два береться за упорядкування третього альманаху «Джинсове покоління». А тим часом розхапуймо на цитати «Корзо» - джинси пасують усім, от і література в джинсах для кожного подала «свої» слова…
На фото:Натхненник і упорядник `Джинсового покоління` Михайло Рошко.
