62-річний Антон ван Босхотенн спеціально приїхав з Голландії, щоб допомогти ужгородкам.
В складі ужгородських «Карпат» чергове поповнення. З минулого тижня на тренуваннях ужгородського клубу часто можна зустріти 62-річного іноземця. Це Антон ван Босхотенн – тренер, який приїхав сюди з Голландії. Прибув він у розташування «Карпат» добровільно і тепер буде допомагати голкіперам "Карпат" ловити краще. Чому? Тому що дуже любить Україну. А тепер вже і Ужгород. Чому? Читайте далі.
- Вітаю, Антоне. Не можемо не спитати, а як ви тут опинилися?
- Приїхав допомагати «Карпатам» розвиватися. Свого часу я познайомився з Борисом Петровським, коли молодіжна збірна приїхала грати в Голландію. Там же грала і «ваша» Марина Лєбедева. Тому знав до кого їду.
- Але чому саме в Україну?
- Тому що хочу зробити український гандбол краще. Чому? Бо люблю Україну. Моя жінка із Запоріжжя. Вона зараз живе в Голландії. В 1998 році я тренував голандську команду і ми приїхали в рамках Євро ліги грати в Запоріжжя. Саме там і познайомився з нею. З тих пір ваша країна завжди в мене в серці. Мені тут все завжди подобалось. Загалом, я багато подорожував Європою: Чехія, Угорщина. Я люблю подорожувати. Але зараз я тут. Чому саме в Ужгороді? Важко пояснити.
- То яким чином хочете допомагати?
- Різними. Я багато знаю про гандбол. Останнє моє місце роботи – в дитячій секції Голландії при школах. З часом хочу таку відкрити в Україні. Це, звісно, в планах. Відразу попереджу, що не хочу займати місце головного тренера. Ні. Просто допомагатиму розвиватися команді: наприклад, хочу навчити голкіпера новим трюкам або знайти ще хорошого спонсора для клубу. Підготував навіть презентацію для цього.
- Наскільки я розумію, ви збираєтеся перебратися жити в Україну?
- Так, наразі буду тут. Принаймні до 10 січня, потім поїду в Голі надію, а далі – до літа – в Ужгороді. Я досі маю роботу в Голландії, проте у мене вільний графік і моржу їздити туди та сюди. Наразі живу в готелі, але потім може винайму інше житло. Хочу жити в Ужгороді, та і мені тут буде цікаво, адже люблю жіночий гандбол, а «Карпати» - це чемпіон України. Тому скучно у вашому місті не буде.
- Вам сподобалося місто?
- Дуже. Проте воно не ідеальне. Хоча і ідеального місця в світі нема – всюди є проблеми. Я жив у Голландії. Там є все, що треба для людини: машина, квартира, робота. Але хочу жити по іншому. Тому і опинився у вашій країні
- Що можете сказати про рівень ужгородських «Карпат»?
- Я ще не бачив їхньої гри вживу. Лише матч «Карпат» з чемпіоном Болгарії в Кубку ЄГФ – і то в інтернеті. Тому і сказати нічого про ваш рівень не можу. Коли у вас наступна гра? 25 грудня? Ось тоді після і скажу, що я думаю про гру команди.
- А що можете взагалі сказати про збірну України?
- Я дивився всі три гри України на чемпіонаті Європи в Сербії. Ви добре грали, проте вам не пощастило. Коментувати дії вашого тренера не хочу, це не моя компетенція.
- А український гандбол сильніше за голландський?
- На сьогодні, ні. Це підтвердив останній Кубок Турчина, де збірна Голландії вийшла у фінал, а ви - ні. Зараз цей вид спорту у нас активно розвивається. А у нашій національній збірній є гандболістки, які грають в клубах Німеччини, Данії, Норвегії. Тому самі розумієте, який в них рівень.
- А наші в Румунії, Росії, Польщі…
- Знаю. Слідкую за деякими вашими гравцями. Наприклад, за Олександрою Кребс з «Ювенти» Михайловці (вона теж з Ужгорода), Ярослава Бурлаченко, яка грає здається в Румунії, сестрами Бельмас, які грають в «Дніпрянці» Херсон. Ну звісно вашу Наталію Туркало. Бачив її гру в Сербії.
