Понад місяць в Ужгороді та Мукачеві працюють центри рекрутингу української армії. В Міноборони розповіли, скільки людей вже встигло звернутися, як проходять співбесіди і які вакансії пропонують.
Створення центрів рекрутингу спрямовані на добровільне залучення людей до армії, кажуть в Міноборони. Тут не чергують працівники ТЦК й ніхто не роздає повісток. Приходячи на консультацію, людина може не розкривати особистих даних. Окрім того, може навідуватися або телефонувати необмежену кількість разів, поки не з’ясує для себе всю необхідну інформацію.
«Сьогодні фактично три місяці діяльності рекрутингових центрів в Україні. Їхня кількість зростає з кожним тижнем. Ми приблизно раз на тиждень десь відкриваємося, іноді і частіше. Плюс є інформаційні центри на Львівському і Київському вокзалах. За цей період звернулося понад сім тисяч людей. Вони отримали консультацію і допомогу про те, як себе знайти себе в Силах Оборони. Трохи більше двох тисяч людей стали на шлях долучення до армії. Вони залишили анкети і контактують із військовими частинами. 150 людей із них уже у формі і є військовослужбовцями. Ми гадаємо, що ця ідея була правильною і цей механізм є ефективним. Цей механізм дозволяє людям, як мінімум отримати консультації та необхідну допомогу. Людина, яка розуміє, куди саме хоче долучитись – називає військову частину і ми з нею зв’язуємось, щоб з’ясувати, які там є вакансії. Контактуємо цю людину із керівником цієї військової частини, щоб вона про себе розповіла. І керівник вирішує чи ця особа підходить на вакантні посади», — розповів уповноважений Міноборони України з питань рекрутингу Олексій Бежевець.
Рекрутингові центри в Україні мають базу вакансій від Збройних Сил України, Нацгвардії, прикордонників, Головного управління розвідки — загалом від всіх видів військових формувань. Їхня ідея полягає в тому, що людина може самостійно обрати відповідний підрозділ і посаду, де хоче нести службу, зважаючи на свій фах та досвід.
«Якщо люди приходить і каже: «хочу бути оператором БПЛА, або водієм», ми відкриваємо базу вакансій і пропонуємо, які військові частини потребують людей на ці посади. Якщо військова частина відповідає, що готова взяти цю людину, оформляється письмова згода військової частини, або як його ще називають – рекомендаційний лист. Цей документ в оригіналі відправляється у ТЦК, куди людина зрештою повинна прийти. Проте, цей алгоритм буде змінюватися. Він постійно удосконалюється. Важливий момент – молоді люди від 18 до 25-ти років можуть добровільно укласти контракт на один рік. Це саме правило стосується психологів і медиків – можна укласти контракт на один рік. Та загалом зараз найпопулярніша форма – це до демобілізації. Так от, якщо людина йде у пріоритетну частину, вона оформляється, проходить навчання мінімум місяць і далі направляється у свою військову частину», — каже Олексій Бежевець.
Проте, пан Олексій не приховує: були випадки, коли людина після візиту до ТЦК так і не змогла потрапити у обрану військову частину. Інколи причиною цьому були неправильно оформлені документи. Інколи – людський фактор. Зараз працюють над тим, щоб такі випадки унеможливити.
«Контракт по своїй правовій формі підписується з Міністерством Оборони України. Згідно із законом, людина обов’язково повинна потрапити у ту військову частину, яка видала рекомендаційний лист. Але є нюанси: вони полягають у тому чи пріоритетна це військова частина, чи тилова десь на Заході країни. Адже потреба в людях там менша. Так от, якщо рекомендаційний лист надійшов з непріоритетної частини, то порядок долучення туди дещо інший. Тому що така частина, перед тим, як видавати людині рекомендаційний лист, повинна цього кандидата погодити зі своїм командуванням, а та з Генеральним штабом. Це займає приблизно два тижні. Якщо цей порядок дотримано, ніяких питань не виникає. Якщо частина не пріоритетна, умовно кажучи логістична, тилова і так далі і не дотрималась цього порядку, але видала рекомендаційний лист на контракт, то в ТЦК виникнуть питання про неправильно оформлені документи. Потім ми починаємо розбиратися і знову усе повертається назад. Є випадки, коли людина приходить у ТЦК, а там їй кажуть: «Ти до мене прийшов з цим рекомендаційним листом, але я тебе відправити туди не можу» і далі називає причини чому. Ці причини можуть бути, як об’єктивними, так і суб’єктивними. В рамках держави ці нюанси дійсно є. Тому ці алгоритми і порядки зараз будуть удосконалюватися, щоб унеможливити ситуацію, коли людина погодилася, частина її чекає, а в процесі людина загубилася і пішла у зовсім іншу сторону. Такого бути не повинно. Ми будуємо цю систему, щоб була довіра людей. Щоб люди самостійно, добровільно долучалися до оборони держави», — каже пан Олексій.
Наразі доступно понад три тисячі вакансій від понад 400 підрозділів. У відомстві уточнюють, що на одну позицію подаються приблизно 14 кандидатів. Серед затребуваних не бойових вакансій: водії, фахівці з логістики, електрики, механіки, техніки, медики, психологи, охоронці. Серед бойових: стрільці, навідники, гранатометники, вогнеметники, розвідники, штурмовики, сапери та інші.
«В нашій державі до повномасштабного вторгнення було під сто тисяч фахівців айті галузі. Але не треба у Збройних Силах і Силах Оборони стільки айтівців. Навіть 50 тисяч не треба. Відповідно, з’являється вакансія, яка пов’язана зі сферою IT- на неї заявляються більше людей ніж потрібно. З іншого боку ми розуміємо, що людина яка себе налаштувала на цю посаду, вона в цьому добре розбирається, вчилася багато років цьому, вона хоче, якщо й служити, то залишатися максимально близько до свого профілю. Це нормально, тому наші рекрутери й існують, щоб підібрати людині ту вакансію, яка максимально близько до її досвіду. Але не завжди ідеально можна підібрати. В таких випадках цим особам пропонують щось інше, наприклад, стати оператором дрона або зв’язківцем. Можливо якусь вакансію штабну логістичну і так далі. Треба шукати. Це важкий процес. В армії знайти посаду, яка абсолютно відповідає фаху та досвіду усім неможливо. Тому що це війна. Окремий алгоритм вибудуваний, наприклад, для медиків. Ми ж розуміємо, нема сенсу брати цивільну людину і 5 років її вчити, якщо є готовий лікар. Йому треба просто створити умови, щоб він йдучи до армії, служив лікарем. Для цих людей ці всі порядки передбачені. Якщо у них медична освіта, їм пропонують медичні вакансії. Ті, у кого базова медична освіта, їм дають можливість далі вчитися у системі військовій. Ті у кого вища освіта медична, але вони не мали жодного стосунку до військової служби, вони заходять солдатами, але для них передбачені курси, де є можливість буквально за півтора місяці стати медиком-офіцером», — розповідає уповноважений Міноборони України з питань рекрутингу.
За час відкриття рекрутингових центрів в Ужгороді та Мукачеві, туди звернулося всього кілька десятків людей. Проте, пан Олексій переконаний, як тільки населення усвідомить, що такі центри – це надійно, зручно та ефективно, кількість звернень зросте.
«На Закарпатті пройшов місяць відколи були відкриті рекрутингові центри. Ця діяльність поки лише набирає обертів і наша задача - донести до людей, що така можливість є. Донести, що можна прийти, поспілкуватися або подзвонити і це ні до чого не зобов’язує. Довіра вибудується тільки, коли багато людей через це пройде, у них буде все добре, вони служитимуть і ділитимуться, що все добре. Треба, щоб пройшов певний час і громада зрозуміла, що це працює. Поки що не тисячі, а лише десятки вже звернулися в Мукачеві та Ужгороді. У нас чудові рекрутери, відгуки прекрасні, оскільки ми тестуємо їхню роботу. Вони пройшли необхідні тренінги, вони мотивовані і зацікавлені в тому, щоб якісно робити цю роботу. Звертаюсь до всіх: телефонуйте, приходьте! В Мукачеві – це ЦНАП. В Ужгороді – міська рада, перший поверх. Також можна телефонувати, номери на офіційних сайтах Мукачева та Ужгорода, або на сайті Центру рекрутингу української армії. Там викладені телефони всіх центрів», — каже уповноважений Міноборони України з питань рекрутингу Олексій Бежевець.
