Воловеччина – високогірна територія, це — такий собі «закарпатський Сибір», де клімат доволі суворий. Тут приморозки на грунті інколи трапляються наприкінці травня, а восени часто бувають уже у вересні. Звісно, що в таких умовах виноград не достигає, а отже, вина також тут не виготовляють. Та місцеві газдині доволі кмітливі і навчилися робити хмільні напої із шипшини, горобини, терену…
…Любов Кремінна приїхала у гірську Абранку сім років тому. Вона народилася та виросла на Київщині, а більше тридцяти років прожила на Херсонщині. Звісно, що на теплому півдні України винограду було хоч відбавляй кожна газдиня там виготовляє домашнє вино з нього. Для пані Люби було якось дивно, що у гірському селі не роблять цього напою. Та невдовзі вона почала експериментувати з лісовими ягодами. Найперше — з ожиною. Назбиравши відро, пенсіонерка шарами пересипала ягоди із цукром у великому скляному бутлі й поставила його у тепле місце. Цукор швидко розчинився, а плоди ожини пустили сік. Він почав бродити. Тоді газдиня на горловину бутля пов’зала медичну гумову рукавичку. Попервах вона вільно звисала, а за два місяці піднялася і наповнилася газом, наче надута дитяча кулька. Тільки тоді вона злила вино, закоркувала у півлітрові пляшки і поставила їх до комори. А ще через місяць напій став готовим до вживання і був вельми смачний. Ним не соромно було почастувати гостей на Різдво та Великдень. Подібне напрочуд якісне вино можна приготувати майже з усіх видів ягід, що ростуть на полонинах: з малини, чорниці, брусниці.
Непоганий напій виходить навіть із шипшини. Для цього потрібно з трьох кілограмів червоних стиглих плодів видалити маленькі кісточки, а до ягід додати сироп із трьох кілограмів цукру та дев’яти літрів води. Солодкий сироп має бути не гарячим, а літньої температури. Далі відставити бутель у тепле місце, де ягоди мають бродити, як мінімум, два місяці. Опісля злити й перецідити готовий шипшиновий напій у пляшки.
Добре вино виходить також із горобини. До десяти кілограмів потовчених дерев’яним товкачем ягід треба додати удвоє більше води та 50 грамів дріжджів. Коли з ягід вийде сік, треба його зцідити і додати 5 – 7 кілограмів цукру. Через місяць треба зо два рази перецідити. Коли на поверхні не буде пухирців, ще двічі додатково перецідити і залити в пляшки, добре їх закоркувати, а для кращої герметизації можна покрити воском. Вино буде дуже ароматним і приємним на смак, справжнє божоле.
«Із калини я роблю настоянку, — розповідає далі Любов Кремінна. — Свіжозірвані ягоди перебираю, мию та пересипаю цукром і заливаю горілкою або ж самогоном так, щоби плоди були повністю покриті алкогольним напоєм. Через два-три тижні зливаю. А можна і не зливати. Щоранку чоловік, який хворіє на гіпертонію, вживає по одній-дві ложки настоянки. Вона є добрим доповненням до лікарських засобів і сприяє зниженню артеріального тиску. Крім того, це є цілий клондайк вітамінів у зимову пору».
Ще одна абранська 70-річна пенсіонерка Калина Чобалько, поки здужала, упродовж кількох десятиліть готувала настоянку із терену. Восени, коли темно-сині ягоди вимерзнуть, вони стають м’якенькими і соковитими. Саме тоді час їх збирати. До п’яти кілограмів попередньо промитих ягід терену пані Калина додавала два-три кілограми цукру, пересипаючи ягоди шарами. Далі бутель зав’язувала чистою рядниною і відставляла у тепле місце. Коли вибродило, знімала піну і додавала півлітра-літр горілки. Тернівку настоювала ще, як мінімум, місяць, зливала у каструлю, а далі розливала у півлітрові пляшки. Цей напій годився для додавання у шипшиновий чай, якому він надавав приємний аромат і неповторний смак. Добрий він також і для вживання як вітамінізований слабоалкогольний напій. Нині, коли цих ягід повсюди чимало, а вина через зростання акцизів значно подорожчали, добрим економним господиням варто взяти наведені рецепти на замітку й скористатися мудрими порадами верховинських газдинь.
