Складно собі уявити, але до переходу в «Говерлу-Закарпаття» 33-річний екс-гравець національної збірної України понад два роки був поза професіональним футболом…
— Останні новини, які пов’язували вас із грою номер один, датовані ще осінню 2010 року, коли ви нібито були за крок від підписання контракту із запорізьким «Металургом»…
— Ну і, звісно, виникає, логічне питання: «чому?» — саме це ж, мабуть, вас цікавить в першу чергу?
— Та тут і варіантів бути не може, В’ячеславе…
— Все просто: я не грав через сімейні обставини. Мав особисті мотиви, які не дозволяли мені продовжити кар’єру після відходу із сімферопольської «Таврії». Зізнаюсь, я вже думав, що покінчив із футболом, але ж присвятивши йому все своє життя, зробити це виявилося неможливим. Тож дуже засумував за грою й одразу ж відгукнувся на пропозицію ужгородського клубу.
— Остання ваша гра на професіональному рівні відбулася 27 листопада 2009 року за «Таврію» в Донецьку проти «Шахтаря». У вас не було стану зневіри у власні сили, адже після чемпіонату Світу в Німеччині ваша кар’єра відверто гасла?
— Я аналізував для себе цю ситуацію. Справді, проблеми мене спіткали й у «Таврії», й у «Дніпрі» до того. Психологічний стан після всіх цих катавасій відверто не дозволяв мені грати у футбол, адже до всього ще й було чимало сімейних клопотів та негараздів. Після Сімферополя до мене надходило чимало пропозицій від першолігових клубів, але я розумів, що не зможу вже грати на своєму звичному рівні — на той момент я цього не хотів… Нині я змінив своє ставлення до футболу й хочу допомогти своєму клубові вийти до елітного дивізіону. Хотілося б і самому спробувати свої сили в прем’єр-лізі.
— На який термін підписали контракт із «Говерлою-Закарпаттям»?
— До кінця нинішнього сезону, із можливістю продовження угоди за обопільною згодою сторін.
— Наразі ви впевнені в тому, що можете реально допомогти команді, котра бореться за повернення до прем’єр-ліги?
— Дивне запитання! Якби такої впевненості не було, сказав би ужгородцям «перепрошую, але я не впевнений у своїх силах!». Та ні ж — хочу, аби всі згадали Свідерського й не поспішали «списувати» його на пенсію.
— Якщо у вас щось не виходитиме в Ужгороді, вболівальники неодмінно нагадають вам: мовляв, ось він — екс-гравець національної збірної України, учасник фінальної частини чемпіонату світу… І ось — ганьбиться в першій лізі…
— Мені не соромно завершувати кар’єру в нижчих дивізіонах, тому що вважаю це природнім процесом для кожного вікового футболіста. Це все нормально, як і розмови на подібні теми. Краще, аби про тебе щось говорили, ніж забули взагалі…
