Василь із позивним «Віскас» пройшов шлях від командира протитанкової групи до оператора дронів і розробника наземних безпілотних систем.
Василь народився та виріс на Полтавщині. Останні кілька років перед повномасштабною війною він працював за кордоном. До 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади долучився на початку вересня 2022 року.
«Мене мотивував той спротив, який українська армія та, в першу чергу, наш народ показали в перші дні війни. Бути осторонь сил і можливостей не було. Одноосібно прийняв рішення, не дивлячись на те, що родина була проти. Зібрав речі й пішов до військкомату», — пригадує «Віскас».
Свій шлях у війську Василь починав як командир відділення протитанкової групи. Коли почала набирати обертів аеророзвідка, Віскас був одним із перших, хто почав навчатися керувати безпілотними літальними апаратами.
Перший досвід як оператор дрона він отримав під час оборони Оріхова, згодом — на Херсонському напрямку.
«Тоді оператори працювали пліч-о-пліч із піхотою: рюкзак, кілька батарей, висадка з БМП чи МТ-ЛБ — і одразу в бій», — згадує Василь.
Згодом концепція використання безпілотників змінилася. Під час оборонних боїв біля Соледару оператори вже працювали віддалено та забезпечували онлайн-трансляції (стріми) бойових дій.
«Перевага стрімів у тому, що картинку в реальному часі бачать одразу всі: командир батальйону, командир роти, мінометники, артилерія. Раніше все передавали по радіостанції, і на операторові лежала колосальна відповідальність. Якщо ти помилився в азимуті чи сторонах світу — вогневе ураження зірвано. Стріми нівелювали ці ризики та дозволили наростити більшу кількість операторів», — пояснює військовий.
Згодом Василь поступово опановував нові технології та передавав знання побратимам. За його словами, спочатку він сам навчився літати на FPV, потім — на важких бомберах та наземних роботизованих комплексах, яких на той час практично не було.
Альтернативою дороговартісним наземним роботизованим комплексам стали багі та авто на радіокеруванні. Разом із побратимами Віскас знайшов дешевше та ефективніше рішення.
«За допомогою фахівців розробили та інтегрували систему керування сервоприводами й актуаторами всередині машини. Перший легковий передньопривідний седан став тестовим майданчиком і показав відмінний результат», — розповідає Василь.
Зараз підрозділ уже активно застосовує безпілотне багі. Воно доставляє на позиції пілотів колоди для облаштування бліндажів, боєкомплект для важких бомберів, провізію та пальне.
Високий кліренс та великі ходи підвіски дозволяють багі долати бруд, глину й бездоріжжя в будь-яку погоду.
Однією з переваг є те, що багі може починати рух навіть за понад 50 кілометрів від фронту. Оператор вмикає систему, виходить — і знаходиться в безпеці, поки машина їде за маршрутом.
