Іспанський клуб став сенсацією турніру.
Перед цією зустріччю у "Вільярреала" не було трофеїв, зате був тренер-фахівець з ЛЄ. "МЮ" ж міг похвалитися багатою історією призів, але його наставник Уле-Гуннар Сульшер вигравав кубки лише в рідній Норвегії. Букмекери в це не вірили, але зрештою саме козирі іспанців переважили.
"Вільярреал" зі старту запропонував "МЮ" височенну інтенсивність. "Підводники" вгризалися в кожен м'яч, лізли в усі стики і до перерви лідирували по відборах 15-5.
"Манкуніанці" були вражені і не розуміли, чим на це відповісти. У них був м'яч, але не було гольових моментів. Максимум, чого вдалося домогтися - це ситуативної переваги на правому фланзі, де Грінвуд, Уан-Біссака і Бруну, який сюди зміщувався, задавили Педрасу, і той тримався з останніх сил.
Сам "Вільярреал" великими силами не атакував, віддаючи перевагу контратакам і стандартам. Проста тактика, але вона дала результат - на 29-й хвилині Жерар Морено замкнув навіс зі штрафного, зім'явши в боротьбі Віктора Лінделефа.
Цей гол виглядав нелогічно, адже інших небезпечних підходів у іспанців не було. З іншого боку, "МЮ" грав слабко і не виглядав командою з чітким планом дій, що на такому рівні карається.
Картина змінилася лише в другому таймі. Почався він, щоправда, з моменту "Вільярреала", коли м'яч заметушився по воротарському англійців, а ось далі "МЮ" перехопив ініціативу і наглухо закрив суперника в його штрафному. По-хорошому, команда Сульшера повинна була бити пенальті за фол Педраси, але Тюрпен в тому моменті пошкодував "Підводників". А ось вже Кавані через дві хвилини жаліти нікого не став і добив м'яч у сітку після зручного рикошету.
З тих пір пішли гойдалки. Щоб вирівняти гру Емері замінив форварда Бакку на опорника Коклена, і хід спрацював. Втім, "МЮ" все одно був гострішим, і Рашфорд мав царський шанс принести своїм перемогу, проте з кількох метрів пробив повз ворота. Були також і заблоковані удари Кавані й Грінвуда майже впритул.
Картина змінилася лише в другому таймі. Почався він, щоправда, з моменту "Вільярреала", коли м'яч заметушився по воротарському англійців, а ось далі "МЮ" перехопив ініціативу і наглухо закрив суперника в його штрафному. По-хорошому, команда Сульшера повинна була бити пенальті за фол Педраси, але Тюрпен в тому моменті пошкодував "Підводників". А ось вже Кавані через дві хвилини жаліти нікого не став і добив м'яч у сітку після зручного рикошету.
З тих пір пішли гойдалки. Щоб вирівняти гру Емері замінив форварда Бакку на опорника Коклена, і хід спрацював. Втім, "МЮ" все одно був гострішим, і Рашфорд мав царський шанс принести своїм перемогу, проте з кількох метрів пробив повз ворота. Були також і заблоковані удари Кавані й Грінвуда майже впритул.
"Вільярреал" скрипів, мучився, але протримався до свистка, а вже в екстра-таймах гра знову змінилася. Страх помилки у тих і інших виявився сильнішим, ніж бажання забити, так що додаткові півгодини пройшли майже без конкретики - з тим же успіхом можна було відразу переходити до пенальті. Сульшер навіть спеціально під неї випустив двох гравців на 123-й хвилині - Мату і Теллеса.
Вони за підсумком тренера не підвели, та й взагалі жоден польовий гравець не підвів - що у "МЮ", що у "Вільярреала". Вирішальну помилку аж на 22-му (!) ударі допустив Давід де Хеа, який мало того, що не рятував на лінії, так ще й сам по-дитячому помилився, пробиваючи з 11 метрів. Його колега Рульї в цьому плані був куди впевненішим. Браво, Херонімо! Браво, Емері! Браво, "Вільярреал"!, - за матеріалом видання ЮА-Футбол.
