або розповідь про людину-легенду - Золтана Шолтеса
Я дякую долі, Богу, що на своєму життєвому шляху зустрів надзвичайно талановиту, мудру, високоінтелігентну людину, художника від Бога, який став для мене не тільки щирим другом, але й рідним братом, з яким можна поділитись радістю і горем. Це – Степан Шолтес, син заслуженого художника України Золтана Івановича, якому 21 липня цього року було б 98 років.
Ось про нього, людину-легенду краю, хочеться в день ювілею згадати і сказати найтепліші слова вдячності за те, що своє призначення на цій землі виконав сповна – приніс людям неоціненний дарунок – свої картини, дивлячись на які хочеться усміхнутись усьому світові.
Коротко про життя-буття художника. Народився в с.Прикопа на Словаччині в сім’ї сільського вчителя. Навчався в Ужгородській гімназії, де першим вчителем малювання був Й.Бокшай. Невдовзі закінчує богословську греко-католицьку семінарію. Не полишаючи улюбленого заняття – живопис, працює духовним наставником у с.Ужок Великоберезнянського округу, у м.Виноградів, у с.Туряця Перечинського району. Поважають його люди за чесність, порядність, доброту, милосердя.
Успіхи вражаючі: у 24 роки відбулась перша персональна виставка, його художні полотна експонуються в Празі, Кошицях, Ужгороді. У пік розквіту таланту одружується з молодою учителькою Шарлотою, згодом у них народжуються діти: донька Єва, сини Золтан та Степан.
Коротко про життя-буття художника. Народився в с.Прикопа на Словаччині в сім’ї сільського вчителя. Навчався в Ужгородській гімназії, де першим вчителем малювання був Й.Бокшай. Невдовзі закінчує богословську греко-католицьку семінарію. Не полишаючи улюбленого заняття – живопис, працює духовним наставником у с.Ужок Великоберезнянського округу, у м.Виноградів, у с.Туряця Перечинського району. Поважають його люди за чесність, порядність, доброту, милосердя.
Успіхи вражаючі: у 24 роки відбулась перша персональна виставка, його художні полотна експонуються в Празі, Кошицях, Ужгороді. У пік розквіту таланту одружується з молодою учителькою Шарлотою, згодом у них народжуються діти: донька Єва, сини Золтан та Степан.
Золтан Іванович – патріот рідного краю, був приятелем Президента о.Волошина, таємно освячував у 1938 році в с.Волосянка український прапор. У цей час почались політичні репресії (1945-1947рр.). Невдовзі ліквідували Мукачівську греко-католицьку єпархію, о.Золтан стає безробітним. Творити добро і красу, бути відповідальним духовним пастирем, а у відповідь, замість вияву вдячності і підтримки, відчувати заздрість, несправедливе цькування, переслідування, приниження. Для цього треба не просто мати неабияку силу волі і певності, треба бути відданим своєму храмові, своєму світові так, як тільки справжній патріот буває відданий своїй вітчизні не тільки тоді, коли вона в славі і розквіті, але й коли вона у набезпеці. Щоб вижила сім’я, працює столяром на Ужгородському ФМК. Робота не заважає йому займатись улюбленою справою, він бере участь у виставках в Ужгороді, Києві, Москві і в 1949 році стає художником Закарпатських художньо-виробничих майстерень, де працює до останніх днів життя з корифеями Й.Бокшаєм, А.Ерделі (яких вважав своїми вчителями), Ф.Манайлом, Г.Глюком, А.Кашшаєм, Е.Контратовичем. Його нагороджують Почесною грамотою та грамотою Президії Верховної Ради.
Дивлячись на його художні полотна, мимоволі поринаєш у дивний і загадковий світ художнього помислу і в той же час знаходиш цілком реальні деталі. Багатство рідного краю було з ним завжди, де б він не був і які світи не відкривали б перед ним свої обійми. Він, як ніхто інший, відчував неповторну красу рідного краю, його пахощі, смак його хліба. Щаслива мить величезного духовного піднесення проходить крізь нас, коли стаємо свідками пречудових творінь людського духу – творів живопису. Яке щастя – мати очі, вміти бачити красу, відчути оту миттєвість, яка навічно зафіксована пензлем художника. Тут і гори, і полонини, і навіть Божий храм доповнює картини, зливаючись з лісами, небом і сонцем в єдине ціле, в неповторну красу.
Європа відвела йому почесне місце на художньому Олімпі. Поспілкуватись з ним було приємно, цікаво. Не випадково у майстерні Золтана Івановича побували письменники М.Рильський, Ю.Смолич, П.Панч та інші. А також художники М.Глушко, С.Шитко, Т.Яблонська та ще багато хто, всіх не перерахуєш.
Його твори придбані дирекцією Спілок художників України, Росії. Вони знаходяться в музеях Японії, Канади, Словаччини, Чехії, Угорщини, Румунії, Польщі, Німеччини, Голландії. Вважають себе щасливими людьми закарпатці, які мають роботи великого художника Золтана Івановича та його сина Степана Золтановича.
Людина смертна, але творіння рук її залишаються в пам’яті людства назавжди. Саме за тим, що залишає людина в процесі своєї праці, визначається її значимість і сутність. Його художні картини і нині, і завжди промовлятимуть до нас, радуватимуть око і робитимуть нас щасливими. Його пейзажі переконують і промовляють до нас: "Бережіть природу, спілкування з нею дасть Вам наснагу, радість, натхнення".
Дивлячись на його художні полотна, мимоволі поринаєш у дивний і загадковий світ художнього помислу і в той же час знаходиш цілком реальні деталі. Багатство рідного краю було з ним завжди, де б він не був і які світи не відкривали б перед ним свої обійми. Він, як ніхто інший, відчував неповторну красу рідного краю, його пахощі, смак його хліба. Щаслива мить величезного духовного піднесення проходить крізь нас, коли стаємо свідками пречудових творінь людського духу – творів живопису. Яке щастя – мати очі, вміти бачити красу, відчути оту миттєвість, яка навічно зафіксована пензлем художника. Тут і гори, і полонини, і навіть Божий храм доповнює картини, зливаючись з лісами, небом і сонцем в єдине ціле, в неповторну красу.
Європа відвела йому почесне місце на художньому Олімпі. Поспілкуватись з ним було приємно, цікаво. Не випадково у майстерні Золтана Івановича побували письменники М.Рильський, Ю.Смолич, П.Панч та інші. А також художники М.Глушко, С.Шитко, Т.Яблонська та ще багато хто, всіх не перерахуєш.
Його твори придбані дирекцією Спілок художників України, Росії. Вони знаходяться в музеях Японії, Канади, Словаччини, Чехії, Угорщини, Румунії, Польщі, Німеччини, Голландії. Вважають себе щасливими людьми закарпатці, які мають роботи великого художника Золтана Івановича та його сина Степана Золтановича.
Людина смертна, але творіння рук її залишаються в пам’яті людства назавжди. Саме за тим, що залишає людина в процесі своєї праці, визначається її значимість і сутність. Його художні картини і нині, і завжди промовлятимуть до нас, радуватимуть око і робитимуть нас щасливими. Його пейзажі переконують і промовляють до нас: "Бережіть природу, спілкування з нею дасть Вам наснагу, радість, натхнення".
