Десятки страв з картоплі пропонувала «Гуцульська ріпа» своїм гостям
«У нас добре родяться лише ріпа та діти», – цю фразу, напевно, чув кожен, хто хоч раз побував на Гуцульщині й поспілкувався з місцевим населенням. А коли так, отже, потрібно, щоб усі про це знали. Фестиваль дітей на Рахівщині влаштувати ще не додумалися, а от свято картоплі в гуцульській Лазещині проводиться вже вчетверте. Точніше – втретє, оскільки торік, у зв’язку з повінню «Гуцульську ріпу» вирішили провести в Центрі Європи – у Діловому. І незадоволеними лишилися від цього як відвідувачі, так і головний натхненник та організатор фестивалю Богдан Пранничук. Та й чим можна було бути задоволеним, якщо на святі ріпи спробувати страв із неї було доволі проблематично.
Отож і вирішили цього разу, по-перше, провести захід так, щоб усі неприємні спогади від торішнього випарувалися, по-друге, повернути його на «історичну батьківщину», до Лазещини, аби більше ніколи не переносити свято в інше місце. Що ж, можна констатувати, що цього разу «Гуцульська ріпа» вдалася. Присутні могли вдосталь накуштуватися найрізноманітніших картопляних страв, та й самих гостей приїхало чималенько.
«Ми приготували близько 20 страв із картоплі, – розповідає директор Лазещинської школи Мар’яна Делятин. – У нашому педагогічному колективі представлені не лише корінні гуцули, а й угорці, вихідці з Ясіня. А тому в меню маємо і гуцульський, і угорський колорит. Першою стравою з картоплі, яку готували наші предки, була проста печена ріпка. Всі її люблять і донині, просто якимось чином вдосконалюючи, наприклад, додаючи спеції. Друга ж страва – ріплянка». Більшість картопляних наїдків готується дуже просто й не потребує багато часу. Тому навіть найменш досвідчена господиня, яка лише вчиться готувати, розпочинає з картоплі. Приготували лазещинські педагоги ріпляні пиріжки, кремзлики, ґомбовці, смажену ріпу, коржі з тертої ріпки, рокот-крумплі і навіть картопляні голубці. «Будь-який фестиваль, зокрема й наш, проводиться для того, щоб зберегти наші традиції, об’єднати навколо спільної справи все село. А в цьому випадку, як бачимо, об’єднується не лише наше село, а й район, приїжджають гості зі всієї області, з-за кордону, – вважає пані Мар’яна. – Хочемо показати нашим діточкам все те хороше, на чому виросли ще наші батьки. Це потрібно знати».
Окрім картоплі, гості мали також нагоду покуштувати гуцульський напій, яким місцеві особливо пишаються, – яфинівку, а також алкогольний трунок, який господарі називали або «твердостуєм» (якщо пригощали чоловіків), або «швидкодаєм» (для жінок).
Був цього дня в гуцулів ще один привід святкувати. Напередодні Президент України Віктор Ющенко видав Указ «Про збереження та популяризацію гуцульської культури». З цим господарів привітав начальник управління туризму ОДА Олександр Марченко. «Я вам відкрию таємницю, – сказав Олександр Іполітович. – У вівторок я доповідатиму про заходи реалізації цього указу. Щоб край гуцульський процвітав, а культуру його знали й поважали».
Привітав лазещинців і голова громадської організації «Краяни Рахівщини» Микола Бережанський: «Від щирого серця вітаю з цим святом. Дійсно, де ще можна відзначати гуцульські свята, як не біля підніжжя Петроса й Говерли. Дуже сподіваюся, що й у майбутньому ми з вами зустрічатимемося в цьому красивому місці».
«Чи не було вам шкода, що торік «Гуцульську ріпу» довелося провести не в Лазещині», – поцікавилися ми в сільського голови Івана Пранничука.
«Дуже прикро було. І вельми сподівався, що фестиваль повернеться до нас, що й трапилося. Я цьому дуже радий, – не приховував задоволення голова. – Завдяки святу люди можуть дізнатися, що таке Лазещина, хто ці люди, що вони можуть».
«Як бачимо, картопля у вас цьогоріч вродила, а як на рахунок діточок?» – питаю напівжартома.
«Теж усе добре! – сміється пан Іван. – Знаходяться у нас діти. Народжуваність значно перевищує смертність, що мене не може не радувати».
За словами Богдана Пранничука, нині вже можна говорити, що організатори фестивалю не помилилися, вибравши саме ріпу. Нібито буденний продукт, а його теж можна зробити святковим, якщо докласти до цього зусиль і працювати з любов’ю. Ріпа годиться і на щодень, і на свято. Власне, це не просто свято картоплі, воно показує традиції приготування, споживання. На фестивалі виступають гуцульські фольклорні колективи, співаки, гумористи, приваблюючи людей до своїх культурних надбань. А невдовзі в селі планують відкрити пам’ятник Ріпі, тож є надія, що про ріпляну Лазещину дізнається вся Україна.
