76-річна Ірена Яношівна Кочіш на виборчу дільницю у селі Мужієво на Берегівщині, де мешкають переважно закарпатські угорці, завжди приходить першою.
І так триває вже багато років. Дільниця у селі ще не відкрилася, а старенька вже чекає на сходинках. Виборча дільниця знаходиться у школі.
Нарешті голова комісії, рівно о 8-й ранку, оголошує про початок виборчого процесу. Черговий відчиняє двері. Ірена Яношівна вітається з присутніми одночасно двома мовами, угорською та українською: "Jo reggelt kivanok! Доброго ранку!"
У списках виборців її позначено як Ірина, а у паспорті вона Ірена. Член виборчої дільниці перепитує чи видавати бюлетень, може це якесь порушення? Спільно вирішують, що порушення таки немає, бабцю всі добре знають...
Вже потім виявляється, що для того, аби віддати свій голос жінці доводиться долати кілька кілометрів пішки. Адже живе вона у присілку Кукля (присілок розташований на однойменній горі за 6 км від Берегова).
— Вибори завжди відбуваються у неділю. Тому встаю раненько, аби проголосувати, а потім йду до церкви на службу, - розповідає нам бабуся Ірена вже на виході з дільниці, на сходинках. - Жодні вибори не пропускаю. Для того, аби зробити свій вибір ретельно вивчаю те, що обіцяє кожен з кандидатів. Під час першого голосування прочитала більшість з тих програм, що були на дільниці. Все розумію, адже навчалася колись в українській школі. А за кого проголосувала не скажу - це у мене тут... (показує на серце).
