Випускники Закарпатського угорьского інституту - про друга, який загинув, захищаючи Україну (ФОТО)

Михайло Тимощук народився у місті Рівне 13 серпня 1987 года, а згодом переїхав до Берегова. Походив він із змішаної українсько-угорської родини. Навчався у ЗОШ №5, а потім продовжив навчання у Закарпатському угорському інституті імені Ференца Ракоці ІІ за спеціальністю «історія-географія» (з 2005 по 2009 рр.). У 2010 році отримав диплом вчителя історії. Але Михайло вирішив спробувати себе у іншій професії - пішов служити за контрактом у військо України. "Колишній студент нашого навчального закладу також став жертвою війни на Сході України. 14 серпня Берегівський міський об’єднаний військовий комісаріат отримав офіційну звістку про смерть солдата-контрактника з Берегова Михайла Тимощука. Старший механік-водій військової частини А1556 загинув під час виконання бойового завдання у зоні АТО, коли їхню групу було обстріляно зі сторони незаконних збройних формувань", - офіційно повідомив сайт Закарпатського угорського інстуту. На будівлі навчального закладу в центрі Берегова, де майорять український та угорський прапори, з'явилися чорні скорботні стрічки... Видання Karpatalja.ma зібрало спогади вчителів та одногрупників Михайла Тимчука. Деякі уривки пропонуємо вашій увазі. Ержебет Молнар розповідає, що Михайло був в її групі. "Це був розумний, але скромний молодий чоловік. Я досі перебуваю під враженням від звістки про його смерть. Наша спільнота та держава втратила дуже добру людину..." Міхай Будгазі каже, що Міша був для нього втіленням спокою. "Ми знали - ця людина нікому не могла нашкодити... Він житиме в наших серцях, і до тих пір поки живемо, ми його пам'ятатимемо". Ласло Палладь згадує, що Михайло був душею їхнього курсу. І знати, що його більше нема дуже прикро і гірко. "Мені здається, що таких людей як Міша зустрінеш тепер вкрай рідко. З чистою душею, він був надзвичано хорошою людиною. І вже з першого моменту нашої зустрічі був відкритий для всіх нас. Утім був розсудливим як цілком дорослий. Хоча вмів і веселитися - добрих спогадів залишилося багато... Він був хорошим другом, і я впевнений, що ця втрата залишила величезну порожнечу в серці кожного, хто його знав, нехай навіть зовсім трохи. Ці спогади залишаться з нами назавжди". Аттіла Баратей зізнається, що Михайло був одним з його найкращих друзів. Вони наполегливо вчилися та відпочивали разом. "Він ніколи не давав нам навіть приводу для смутку - завжди був надзвичайно спокійним і позитивним. І завжди приходив на допомогу. Ця його врівноваженість зберігалася і після завершення навчання у інституті. Навіть перебуваючи у Східній Україні, незважаючи на досить напружену ситуацію, весь час заспокоював свою кохану, що неодмінно повернеться додому і все буде добре..." Анетт Магурскі також пам'ятає Михайла лише позитивним та усміхненим. На жаль, цим спогадам зараз заважають сльози. "В одну з останніх зустрічей він повідомив друзям, що вирішив стати професійним військовим. Однак це ніяк не завадило їхній дружбі. Я думаю, що так можуть сказати всі наші однокурсники - Міша був великою частиною нашого життя". Ласло Орбан каже, що у інституті вони всі розуміли: попереду велике життя, діти стають дорослими. "Я вже не пам'ятаю той день, коли познайомився з Мішою. Але всі ці п'ять років ми проводили разом - були поруч практично щодня. Всі ці роки завжди було приємно згадувати, але тепер це робити дуже важко..." Михайло запам'ятався своєю наполегливістю. А ще тим, що був відданним другом та товаришем. "Наша група була дуже згуртованою. Ми багато жартували і сміялися, однак вміли і зосередитися, коли справа стосувалася серйозних речей... А одним з тих, на кому все трималося у нашій компанії був Міша - на нього завжди можна було розраховувати. Ми часто ходили до нього у гості, він був завжди радий друзям. Ніколи б не сказав "я маю інші справи", що має вчитися або зайнятий чимось іншим. Ми підтримували зв'язки і після закінчення коледжу, я завжди залишав у нього свій велосипед, коли навідувався до Берегова. Хоча у його квартирі не було для цього багато місця, однак він завжди казав "не хвилюйся і не соромся". Це була людина, яку я б хотів завжди бачити поруч із нами. Нехай земля тобі буде пухом, Міша!" У неділю, 17 серпня, Берегово попрощалося із загиблим в зоні АТО солдатом Михайлом Тимощуком.