Закарпаття – це територія, яка з одного боку відгороджена від своєї країни дикими лісами і горами, а з іншого політично відрізана кордоном ЄС. Тут якраз і знаходяться території Східної (Центральної) Європи, які найбільше обділені увагою євроспільноти. Унікальне природне багатство, величезні території незайманих букових пралісів, квітучі сади і виноградник , та це ще не повний перелік тих природних чудес, що знаходяться між найвищою горою України - Говерлою – і заплавами річки Тиса.

Слід залишений ізольованістю території

Імпортовані з Індії буйволи гарно адаптувалися до життя в Карпатах. Гарне хутро і неперебірливість у харчування робить карпатського буйвола неповторним у своєму роді. Якщо буйволи пасуться в стаді поміж овець, то вовк не посміє напасти на стадо. Буйволи відзначаються своєю винятковою силою і раніше використовувались місцевим населенням як тяглова сила для перевезення величезних вантажів і оранки. Також особливо варто відзначити буйволяче молоко, адже його жирність складає приблизно 8-12% (в залежності від харчування). Це молоко високо ціниться в колі знавців завдяки високому вмісту вітамінів і легкозасвоюваних людським організмом жирів, що робить його «цілющим».

Перетворення останніх років

Умови існування карпатських буйволів однозначно ніколи не були легкими, але вони завжди могли вижити в симбіозі з людиною. З часом люди і буйволи стали залежними одне від одного. Колись люди навчилися приручати диких тварин, а згодом і схрещувати їх, утворився взаємний мовчазний договір між людьми і тваринами. Але домовленість буде порушена людиною…

Поступово, так само як в часи індустріалізації, буйволів, як живу тяглову силу, замінили механічною – тракторами. Зникла потреба у вирощуванні тяглової сили. Молоде покоління прагне і рухається на Захід, забуваючи про свій договір з буйволами.

Тут, в Закарпатті, буйволів не захищали від мутацій під час періоду адаптації до помірно континентального клімату Карпат, але тепер коли з вини людей цей вид під загрозою вимирання люди бояться.

Генетичне виродження і м’ясники – ось два найголовніших вороги і винуватці зникнення популяції карпатських буйволів. Поголів’я буйволів скоротилося до небезпечного рівня, в хлівах їх поступово витісняють корови, бо мають вищий надій, хоч і не такого якісного молока. На 05.04.2009 чисельність буйволів складала 34 особини. Для порівняння у 80-х роках минулого століття поголів’я складало близько 1000 особин.На щастя, найбільшій природоохоронній організації України стало відомо про цю проблему.

Пізніше в квітні 2009 року приєднався до співпраці Карпатський біосферний заповідник, який дав дозвіл на будівництво на своїй території центру спасіння буйволів і їх нащадків. Цього літа в Долині нарцисів знайдуть прилисток до 10 буйволів. Окрім того було виділено 30 га пасовищ для випасу скоту і заготівлі сухих кормів. Також велике сприяння резервації буйволів надають об’єднання фермерів у співпраці з міжнародними мас-медіа.

Долина нарцисів манить своєю унікальною флорою і фауною тисячі відвідувачів, починаючи з цього літа в регіоні з’явилася нова атракція – останні буйволи карпатської України.

Ми маємо зберегти биків і не допустити винищення всіх биків, розпочалася програма з контрольованого розмноження, центр спасіння може і буде працювати із стадом в межах ресурсів. В стаді будуть селекційні особини імпортовані з інших берегів Тиси і гори Мараморош, оскільки у закарпатському поголів’ї фенотипні характеристики дуже схожі. Існуюче поголів’я потребує оновлення «крові», для недопущення виродження. Виходячи з цього селекційна група буйволів має стати ядром відродження популяції буйволів в Україні.

• Закарпаття
• буйвол
• карпатський біосферний заповідник