Чотири роки тому дівчина переїхала із селища Кольчино до Великобританії, де почала будувати акторську кар’єру. Про свій шлях у кіноіндустрії та участь у зйомках бойовика «Ущелина» вона розповіла в ексклюзивному інтерв’ю журналістам Mukachevo.net.
Анні Куруц – 27 років. Ще чотири роки тому вона й уявити не могла, що працюватиме на одному майданчику з голлівудськими зірками. Проте доля підготувала для неї несподіваний поворот. Працюючи в одній із приватних клінік у Мукачеві, дівчина наважилася на кардинальні зміни – купила квиток і вирушила до Великобританії, де жив її коханий. Однак стосунки не склалися. Попри труднощі, з якими тоді зіткнулася - дівчина вирішила, що додому не повертатиметься. Вона бралася за будь-яку роботу, навчалася, знайомилася з новими людьми та відкривала для себе інший світ. І саме ця сміливість одного дня привела її у кіно.
Дивіться відео тут👇
«Я переїхала за рік до війни. Це не був вимушений переїзд, а більше бажання дізнатися, яке тут життя. Була любов, відносини і все здавалося дуже красивим, романтичним і рожевим. Але переїхавши, я зіткнулася з реальністю, з дуже сильним емоційним вигоранням, з панічними атаками. Це не було весело взагалі, але коли я перестала панікувати, заспокоїлася, я просто почала рухатися. Це був челендж, який дуже допоміг мені будувати себе, як особистість, вдосконалюватися і розвиватися. Ще живучи в Нортхемптоні, я за порадою друга зареєструвалася в декількох агенціях для того, щоб бути актрисою заднього плану. Мені надали декілька вебсайтів, я на них зареєструвалася і сиділа, чекала як то кажуть, з моря погоду. Вперше мені запропонували роль покоївки, чи якоїсь прислугою в будинку Енн Хетеуей, жінки Шекспіра. Тоді я і сміялася, і плакала одночасно. Неважливо, що мене не взяли, неважливо, що нічого не вийшло, і взагалі цей фільм навіть не відзняли. Але на той момент це було так хвилююче. Я відчула неймовірне емоційне піднесення» - розповідає Анна Куруц.
Свою першу роль у кіно Анна отримала в серіалі «Корона», але там вона з’явилася на екрані буквально на секунду.
«Після цього мій колишній хлопець навіть подарував мені іграшкову статуетку “Оскара” на честь цього», – сміється Анна.
Та справжній прорив стався, коли її запросили на кастинг дублерок. Процес відбору був непростим: анкети з тисячами питань, перевірки зовнішності, співбесіди з костюмерами, гримерами і навіть режисером. Дівчина каже, до останнього не знала, де зніматиметься і що стане дублеркою головної героїні Анни Тейлор –Джой в американському бойовику «Ущелина».
«З Анею Тейлор-Джой у мене було три етапи відбору. Перший етап був з костюмерами, другий з візажистами і парукарями і третій був з Скоттом Деріксоном, з режисером фільму. І я пам'ятаю, я прийшла на сет, і він такий каже мені «Welcome on board», (8:39) типу «Ласкаво просимо на борт». І я така «Аааа, це я, о Боже!». І чесно кажучи, я навіть не знала, для кого я буду дублювати, я не знала, які там будуть актори. Бо мені нічого не говорили, це було дуже все секретно» - згадує закарпатка.
Анна пояснює, що отримати роботу дублерки — це питання удачі. Продакшн шукає людей за базою даних, і якщо параметри збігаються, надсилає запрошення. Проте навіть після цього немає гарантій. «Є статус “pencilled” — олівцем записано, що ти можеш бути в проєкті, але тебе ще можуть викреслити. А є “booked” — більш надійний статус, але зміни можливі до останнього моменту».
«Описуються дати, описується локація. Приблизно, що потрібно буде робити. Якісь додаткові питання: чи є у вас татуювання, чи є у вас пірсинги, чи готові ви на стрижку і все в такому роді. Якщо ви погоджуєтеся, то ваші дані відправляються в продакшн і список людей скорочується. Далі продакшн обирає, яка конкретно йому людина більше підходить. Якщо треба багато людей, скоріше всього вас візьмуть. Якщо це щось серйозніше, то будуть відбирати більш прискіпливо, але теж удача може повернутися до вас. Та навіть якщо вас оберуть, це не гарантія 100%. Нічого не відомо до останнього дня, поки вам не надішлюють конкретну локацію, конкретний час і не скажуть, що ми вас чекаємо завтра» - ділиться Анна.
Робота дублерки – це не лише виконання складних сцен. Анна часто спостерігала за грою головної актриси, вивчала її рухи, міміку. У фільмі «Ущелина», за сценарієм дівчині навіть довелося плакати, хоча її обличчя не потрапляло в кадр.
«Усе мало виглядати максимально правдоподібно. Я маю повністю відповідати її рухам, її манері поведінки, її манері рухатися, я б сказала навіть міміці. Складних сцендля мене не було, тому що я не була каскадером. Але деякі каскадерські трюки я виконувала. Мене вчили, як користуватися кулеметом та іншими гвинтівками. Було чотири види вогнепальної зброї, з яких я стріляла. Напевно, найскладніша емоційна сцена була навіть не та, де змусили плакати, а там, де вона грає на фортепіано. Тому що мала бути ідеальна тиша, мені не дали часу підготуватися до цієї сцени. Мені не дали ноти, але сказали; «сідай і грай». І це треба було зіграти в три дублі. Ну я і зіграла в три. Також була сцена, де вони саджали жуків мені на обличчя і паука великого. Але паук був резиновий, жуки були реальні» - згадує дівчина.
На зйомках Анна вже встигла попрацювала з багатьма знаменитостями. Зокрема, такими акторами, як Орландо Блум, Пенн Беджлі та Майлз Теллер.
«Пенн Беджлі — дуже класний. Одного разу я спіткнулася і ледь не влетіла в камеру, а він мене зловив дуже романтично, як у кіно! Це була моя друга зйомка в житті. Я знімалася з ним для серіалу «Ти». Здається, четвертий сезон, одна з перших серій. А ось Орландо Блум вразив не в найкращому сенсі. «Він дуже професійний, але… я б сказала, трохи зарозумілий. Був на зйомках із собакою, і навіть не дозволив нам її погладити» - розповідає Анна.
Світ кіно вразив Анну не лише можливістю опинитися поруч із відомими акторами, а й перспективами хорошого заробітку. Вона швидко зрозуміла, що робота у знімальному процесі, особливо для дублерів та каскадерів, може приносити хороші гонорари. Чим більше досвіду та навичок – тим вищі ставки. Це стало для неї ще одним стимулом розвиватися в цій сфері.
«Чесно кажучи, якщо б у мене була тільки робота дублерки, я б себе почувала навіть в Лондоні просто шикарно. Оскільки це досить фінансово стабільна робота, коли є контракт. І це дуже полегшує життя. Тому що такі роботи маленькі, вони нестабільні. Якщо говорити про мене, в тиждень це було мінімум 850 фунтів, максимум 1500 чи 1800.
Я пам'ятаю в контракті було вказано, що потрібно мати машину. І я сказала, що я маю машину, але її на той момент у мене не було. І працюючи два тижні на зйомках, я просто пішла і купила машину. Тому що я заробила. Тобто фінансово ця професія дуже-дуже класна. Єдиний її мінус, що такі шанси, щоб це був контракт на довгий період, випадають дуже рідко. Тому що зазвичай продакшени не хочуть вкладатися в дублерів. Вони економлять на чому тільки можуть. «Ущелина» був дуже високобюджетним фільмом. Якщо я не помиляюся, на нього витратили 12 чи 15 мільйонів доларів. І вони просто розкидували гроші направо і наліво» - ділиться акторка.
На досягнутому дівчина не збирається зупинятися. Вона мріє про великі ролі та радить усім, хто хоче потрапити в кіно, не боятися пробувати себе. Її історія – це доказ, що навіть з невеликого закарпатського селища, можна потрапити у світ голлівудського кіно, якщо не боятися викликів і наполегливо йти до мрії.
