У кожного вихованця обласного притулку, що у Тернополі на вул. Стрімкій, для дітей своя історія, але кожній дитині вкрай бракує батьківської уваги та тепла.
Зараз у притулку виховують 20 дітей віком від 3 до 18 років. Хлопці і дівчата потрапили сюди здебільшого через неналежне виконання батьками своїх обов’язків. Відповідно, дуже часто малюки опинялися на вулиці або ж їх від горе-батьків забирали працівники соцслужб і тимчасом передавали у притулок.
Коли заходимо в одну з кімнат притулку, діти граються із волонтерами з педуніверситету і вихователями. Вони тягнуться на руки до дорослих, обнімають їх.
- Діток від трьох до семи років у нас найбільше, можна сказати ціла група дитсадка, - каже завідувач обласного притулку для дітей Володимир Завіша. - Поки діти у нас, у судах розглядають питання про позбавлення прав їхніх батьків.
Ділан боїться води
Найменший вихованець притулку Ділан (2 р.) із Закарпаття. Дитина перебуває там уже місяць. Мати малюка разом зі своїм співмешканцем, жителем Збаразького району, використовували дитину для жебракування.
Стосовно цього чоловіка правоохоронці порушили кримінальну справу за втягнення дитини у жебракування, - каже пан Завіша. - Утім, це його не налякало. Він і далі продовжував просити гроші із дитиною на руках. Чоловік сидів із малям біля Катедри у Тернополі, звідки у нього у забрали хлопчика у притулок у лютому цього року. Тоді були сильні морози, а дитина була лише у легенькій курточці. Хлопчика привезли з обмороженнями та ранками на тілі.
Згодом у притулок прийшла мама Ділана і принесла його свідоцтво про народження. Хотіла забрати дитину, додає завідувач притулку.
Ми їй відмовили, адже вона свого паспорта не представила. Відповідно, ми не мали підстав їй вірити, що це справді її дитина, - каже чоловік. - Коли минув час і мати побачила, що дитину не віддають, вона представила паспорт. Жінка зареєстрована у Мукачівському районі, на Закарпатті. Ми направили листа у службу у справах дітей Мукачівської райадміністрації про розгляд у судовому порядку прозбавлення батьківських прав жінки. Зараз спеціальна комісія вивчає цю справу. Поки не буде погодження служби у справах дітей, хлопчика ми нікому не віддамо.
Поки дитина у притулку, батьки збирають металобрухт і макулатуру, але це копійки у порівнянні з тим, що збирали з дитиною, зауважує Володимир Завіша.
Чоловік зізнався, що вони щодня збирали біля 200 грн. Відповідно, дитину добре годували, - зауважує завідувач притулку. - Причому дитина годувала ще й дорослих. Тому мама намагається будь-якими шляхами забрати Ділана, щоб дальше можна було за рахунок неї утримувати і себе. Мама зі своїм співмешканцем жили разом із хлопчиком у саморобній буді у Березовиці. До речі, коли хлопчику виповнився місяць, його у лоб вкусив щур і зараз є шрами.
Маленький Ділан дуже боїться води, розповідають у притулку. Хлопчик жив у польових умовах, мама його не купала. Зараз він звикає до нормальних життєвих обставин.
Ділан має артистичні здібності, його видресирували як маленького актора, щоб люди кидали більше грошей, - розповідає психолог притулку. - Хлопчик посміхається до всіх, подає руку для вітання, підморгує.
Батько часто б’є маму
Троє рідних сестричок із Козівського району - Іринка, Марічка і Христинка - потрапили у притулок через насилля у родині. В їхній родині батьки конфліктували, тато часто бив маму. До того ж, жінка дуже неохайна, належно не доглядала за дітьми.
Якось після чергової сварки та бійки мама не витримала, взяла чотирьох доньок і приїхала у Тернопіль на автовокзал, - розповідає Володимир Завіша. - Звідти маму з дітьми привезли у притулок, де вона ночувала одну ніч. Але дорослим тут не можна перебувати. Тож трьох доньок залишили, а маму з наймолодшою однорічною дочкою відправили у Козівську райлікарню.
Діти вже були у притулку протягом трьох місяців минулого року. Тоді наводили лад у їхній хаті, де сталася пожежа.
- Коли ж вони повернулися у притулок вдруге, були брудні, з педикульозом, схудли, - каже пан Завіша. - Ми повідомили усі соціальні служби про цей випадок насилля у родині, зараз місцеві органи будуть вирішувати долю дітей.
Не міг ходити і говорит.
До дитбудинку незабаром мають віддати чотирирічного Сергійка із села Жовтневого Тернопільського району. Поки тривали судові слухання, хлопчик перебував у притулку.
Сергійко — інвалід від народження, - каже Володимир Завіша. - Коли він потрапив до нас, не міг ходити, говорити, не вмів їсти твердої їжі, тільки з пляшечки пив. Але нам вдалося поставити його на ноги. Дитина ходить, навчилася їсти, вже починає вимовляти склади.
Мама хлопчика психічно хвора. Вона фізично не могла за ним доглядати. Суд вирішив відібрати дитину без позбавлення жінки батьківських прав.
Тобто дитину тимчасово забирають у мами, але вона може відвідувати її, - пояснює пан Завіша. - Якщо мама не буде відвідувати дитину більше шести місяців без поважних причин, розглянуть справу про позбавлення її батьківських прав. Жінку, згідно із рішенням суду, направили на примусове лікування.
Потрібен дитмайданчик
Допомогти вихованцям притулку може кожен небайдужий тернополянин. Наприклад, працівники закладу планують облаштувати дітям дитмайданчик, а на це бракує коштів. Також у притулок вже потрібні нові покривала на ліжка.
Я хочу звернутися до тернопільських шкіл, щоб кожна дитина попросила у батьків одну гривню, яку використають для облаштування дитмайданчика, - каже співрозмовник. - Я розумію, що у Тернополі є мало майданчиків, але діти, які потрапляють до нас, потребують особливої уваги.
Завідувач притулку зауважує, що до них часто приходять з допомогою тернополяни. Люди приносять засоби гігієни, солодощі, печиво, фрукти.
А кілька місяців тому студенти з педуніверситету організували благодійний концерт, - розповідає пан Завіша. - За зібрані ними кошти ми купили будматеріали і зробили ремонт у спальні дітей. Дуже тішить, що є багато молодих людей із добрим серцем, які хочуть допомогти. У нас завжди відкриті двері для тих, які просто хочуть організувати дітям свято — конкурси, ігри. Вони допомагають у нашій роботі.
Держава фінансує притулок недостатньо. Але завдяки допомозі небайдужих людей вихованці не знають нужди.
Не знаю, як буде цього року, але якщо держава не приділить достатньо уваги, ми віримо, що не залишимося самі, - каже Володимир Завіша. - Є багато людей із великим серцем.
До речі, усі, хто хоче надати допомогу Тернопільському обласному притулку для дітей, можуть звертатися за тел. 52-84-47