Іветта Божар – наймолодша учасниця конкурсу «Королева України ’2011»
Для багатьох, мабуть, стало приємною несподіванкою, що берегівка Іветта Божар увійшла до складу фіналісток, які братимуть участь у Національному конкурсі «Королева України ’2011».
Отже, незабаром побачимо її в усій красі в яскравому шоу на телеканалі «Перший національний». Конкурс відбудеться у травні в Києві. До нього Іветта вже ре¬тельно готується. А ще продовжує навчання в школі, бо освіта має для неї також дуже велике значення. Слід сказати, що Іветта бере участь у юнацьких конкурсах краси з 2006 року і майже на всіх здобуває перемогу.
Минулого року 15-літня красуня з Берегова стала власницею титулу «Міс Закарпаття OPEN ’2010», а на «Міс Україна-Поділля» – першою віце-міс. Наразі дівчина готується до найбільшої події у своєму житті – пред¬ставлятиме Закарпаття на конкурсах «Королева України», а потім, можливо, на «Міс Україна-Всесвіт». До речі, Іветта – не¬одноразова призерка й переможниця районних олімпіад із малювання. А от щодо майбутньої професії поки що не визначилася. А ще вона переймається проблемами збереження природи. І щиро сподівається, що, досягнувши певних висот, зможе звернути увагу людства на те, що відбувається довкола, а також урятувати багатьох тварин від тотального знищення.
– Іветто, що для тебе було найважчим на цих конкурсах?
– Давати інтерв’ю (усміхається. – Авт.). Особливо на сцені, коли усвідомлюєш, що показують наживо, тебе чує й бачить уся Україна. Важко іноді буває стримати емоції, впоратися з хвилюванням.
– Чи маєш власний рецепт як долати нервовий стан перед виступом?
– Особливих секретів немає. Я тихенько молюся, аби все було добре. Але кожен конкурс – це дуже цінний досвід. Що далі, то впевненіше себе почуваю.
– Про що тебе запитують найчастіше?
– Насамперед – із якою метою беру участь у конкурсі. На що відповідаю: мені, мовляв, дуже подобається працювати з професіоналами, також люблю знайомитися з цікавими людьми.
– З ким із зірок вдалося поспілкуватися?
– На конкурсі «Міс Україна-Поділля» ведучими були Юрій Горбунов та Інна Цимбалюк. А одним із членів журі – шоумен Олексій Дівеєв-Церковний, який звернув на мене особ¬ливу увагу. Познайомилася також з учасниками гурту «Дилема». Цікаво, що поза сценою «зірки» змінюються – це звичайні, прості у спілкуванні люди.
– Можливо, якісь нюанси конкурсу тобі не сподобалися?
– Ні, я була просто в захваті! Єдине, що брати участь у таких шоу досить виснажливо. Тим паче більшість дівчат уже зі значним досвідом, навіть перемагали в конкурсі «Міс Україна», а я була наймолодшою. Тому і ставилися, як до меншої сестри. Майже ніхто не вірив у мою перемогу. Окрім рідних і найближчої людини – мами. Саме вона допомагає мені у всьому, завжди поруч. Це мій друг і особистий психолог.
– Що завдає найбільшого хвилювання?
– Боюся якихось несподіваних запитань. Адже потрібно відповідати дуже впевнено й бажано з гумором. Вдома розмовляю трьома мовами, у школі вивчаю англійську – іноді можу щось сказати не так, бо хвилююся. Але, з іншого боку, те, що володію іноземними мовами, надає мені значної переваги. Багато хто з цього дивується і навіть заздрить.
– Ти вже вирішила, чим хочеш займатися після школи, у дорослому житті?
– Обов’язково хочу здобути вищу освіту, аби здійснити мрію – стати юристом і допомагати лю¬дям вирішувати складні життєві ситуації. Щодо модельного бізнесу, то це радше хобі – водночас приємне й важке, але неймовірно цікаве й захопливе.
– Які проблеми, що бачиш навколо себе, тебе хвилюють?
– Передусім питання екології, збереження природи. Ми щодня стикаємося з фактами, як людина нешанобливо ставиться до навколишнього середовища. Мене просто обурює, коли бачу купи сміття, брудні річки, тварин, позбавлених їжі й захисту... Я зрозуміла, що це проблема не лише України чи Закарпаття. Наприклад, перебуваючи у Єгипті, спостерігала аналогічну ситуацію: на території готелю все чудово й гарно, а за його межа¬ми – бруд, бідні, знедолені люди. Так не повинно бути. Щось треба змінювати.
– Чому, на твою думку, нищиться природа?
– Звісно, винна в цьому людина, кожен із нас. Живуть, думаючи лише про себе. Аби змінити щось, також слід починати насамперед із себе.
– А ти маєш домашніх улюб¬ленців?
– Просто обожнюю собак! У нас живуть йоркширський тер’єр Доллі й вівчарка Оперетта. Собаки кумедні й цікаві, а ще – вірні друзі. Не можу дивитися без жалю на безпритульних, покинутих напризволяще тварин. Нещодавно принесла цуценя. Воно бігало біля школи, голодне, мені стало його шкода, тому й забрала з собою, нагодувала. Песик жив із нами, поки не знайшли йому нового господаря. Разом із сестрою мріємо відкрити притулок для домашніх тварин. Цю ідею підтримали й батьки. Вже навіть місце придивилися, накинули проект. Тож не виключено, що мрія невдовзі здійсниться. Надихнуло відвідування притулку для собак у Вінниці.
– А хижаки, на твою думку, також потребують захисту?
– Так, безперечно. Нещодавно я довідалася, що в Україні меншає вовків. Для мене це стало несподіванкою. Адже я думала, що захисту потребують лише рідкісні звірі. Дехто вважає, що вовки – страшні шкідники. Насправді ж, це не так. Вони важливий ланцюжок у природному балансі й недарма їх називають санітарами лісу. Полюють на хворих і немічних тварин, не дають поширюваватися небезпечним хворобам. Через зникнення дичини вовки нападають на домашніх тварин. Однак це не означає, що їх потрібно знищувати.
Інша річ – забруднення повітря та води. Не можу навіть дивитися на канал Верке, наскільки він загиджений і непривабливий.
– Яким чином можна змусити людей дбайливіше ставитися до навколишнього середовища?
– Звісно, мають бути покарання й великі штрафи. Однак лише цим ми не вирішимо проблеми. Потрібні освітні програми, зміна менталітету. А починати слід із виховання дітей, аби вони переймалися відповідальністю змалку. Я, своєю чергою, закликатиму людей звертати увагу на те, що довкола них: на цей чудовий світ, який можемо втратити через недбальство й байдужість.
– Іветто, я бажаю тобі здійснення всіх мрій, а також перемоги в майбутніх конкурсах! Закарпатці обов’язково вболіватимуть за тебе, тому можеш розраховувати на нашу підтримку.
