Жінки в спорті — явище нині звичне. Представниць прекрасної половини людства звикли бачити у таких видах спорту, як художня гімнастика, спортивні танці, шейпінг, легка атлетика. Та у ХХІ столітті жінки можуть дати фори чоловікам й у, здавалося б, суто чоловічих змаганнях, до прикладу, у такому силовому виді спорту як пауерліфтинг.

Ось і наша Єлизавета Бан є срібною призеркою чемпіонату України з пауерліфтингу. За півтора року вона виконала нормативи майстра спорту і нині входить до складу молодіжної збірної України. Вже цьогоріч двадцятирічна студентка УжНУ претендує представити Україну на чемпіонаті Європи та світу.

Лізо, розкажи, як прийшла в цей не зовсім жіночий вид спорту?

— З дитинства любила займатися спортом, тому після закінчення школи вирішила вступити на факультет фізичного виховання і спорту УжНУ. Вже будучи студенткою, визначалася з вибором спортивної секції. Однокурсники почали ходити на секцію атлетизму, куди запросили й мене. Спробувала — сподобалося, відтоді й не відходжу від штанги.

В інших видах спорту себе випробувати не виникало бажання?

— Пробувала, але зупинилася саме на пауерліфтингу, хоча він і вважається не жіночим.

Не відчуваєш певного дискомфорту в чоловічому оточенні?

— Спочатку було важкувато, але з часом звикла. З дитинства більше часу проводила в хлопчачих компаніях, аніж гралася в ляльки з дівчатами. Тому на адаптацію не пішло багато часу.

Спортсмени ставлять перед собою певні цілі, які вони в тебе?

— В майбутньому на мене чекають серйозні випробування – молодіжні ігри України, на яких прагну вибороти путівку на чемпіонат Європи та світу. Задля цього хочу здобути високі місця на цих змаганнях, щоб отримати право представляти нашу країну на міжнародному рівні.

Хто допомагає з придбанням інвентарю та спортивного одягу?

— Знайшлися спонсори, які допомогли придбати спортивне трико та іншу амуніцію.

Що потрібно для того, аби перемагати на змаганнях?

— По-перше, перемогти себе, свій страх, а тоді вже до тебе прийдуть перемоги на турнірах. По-друге, бажання до вікторії слід підтримувати ділом — виснажливими тренуваннями, інакше нічого не вийде.

Формула перемог – 10% мотивації та 90% поту буде правильною?

— Гадаю, для мене мотиваційна частина більш важлива. Тому 60% мотивації і 40% праці – така пропорція мого успіху. Іншими словами, на що себе налаштуєш, те й отримаєш. Звісно, не все приходить одразу, а коли нарешті досягаєш мети, завжди потрібно піднімати планку. Це не дає розслабитись…

Хто допомагає налаштовуватися на досягнення нових результатів?

— Велика роль належить тренеру Андрію Федорішку, друзям, які завжди мене підтримують.

Цікаво, коли і де здобула першу перемогу?

— Через два місяці після того, як розпочала займатися пауерліфтингом, стала найкращою у своїй ваговій категорії (до 48 кг) на Кубку Закарпаття, де заодно виконала нормативи кандидата у майстри спорту.

Нещодавно ти повернулася з чемпіонату України, який проходив у Полтаві, де за підсумками триборства стала срібною призеркою. Як проходили ці змагання і завдяки чому змогла покращити свої попередні результати?

— Знала, що в Полтаві моїми конкурентками будуть дві майстрині спорту міжнародного класу Анастасія Дерев’янко з Івано-Франківська та полтавчанка Тамара Стєнкова, які в своєму активі вже мають перемоги на чемпіонаті світу та Європи, тому розраховувала на «бронзу». Але, найімовірніше, через несприятливі умови, в яких проходили змагання (у залі було дуже холодно), зуміла обійти досвідчену атлетку з Прикарпаття.

В межах області відчуваєш конкуренцію?

— У моїй ваговій групі, на жаль, ні. Доводиться гіпотетично створювати для себе конкуренток у важчих категоріях, саме їхні результати спонукають мене покращувати власні показники. Одна з них мукачівка Вікторія Ланьо. Вона — майстер спорту, виступає в ваговій категорії до 84 кг.

Що б хотіла побажати іншим спортсменам, особливо дівчатам, які займаються аналогічним видом спорту?

— Ставте перед собою високі цілі й працюйте заради них, не шкодуючи сил. Лише через титанічну працю можна чогось досягти.

Яка ти поза спортом, напевно, хлопці тебе побоюються?

— Не думаю (усміхається), жодної агресії чи якоїсь «показухи» з того, що займаюся пауерліфтингом, не роблю. Проте маю життєві принципи, від яких не відступаю як у житті, так і в спорті. А інакше й не можна — якщо чогось хочеш досягти, треба працювати. Важливо також не зупинятися і не здаватись, а ще мати вірних друзів, на яких можна завжди покластися.

Який подарунок хотіла б до 8-го Березня?

— Головний подарунок для мене — увага й розуміння.

• Закарпаття
• пауерліфтінг
• переможець