ціле літо і осінь вона ходила до лісу
Пенсіонерка із села Синевир Міжгірського району Закарпаття Ганна Куруц, 70 років, улітку та восени ходила до лісу. Збирала білі гриби та підберезники. Удома сушила та маринувала. Узимку продає.
— Торік мались-ме до 20 кіло сушених грибів, — жінка виносить із комори білий полотняний мішок із сухими грибами. — Майже все продала-м, лишився мізер. А сего літа грибів майже не було. Це все, що є, — набирає в жмені білі та підберезники.
Ганна Куруц живе із сином Іваном, невісткою Тетяною й онуками. Вони теж збирають гриби.
— На кіло сушених грибів треба мати 12 кіло свіжих, — розповідає жінка. — У ліс ходимо за 50–60 кілометрів, на Івано-Франківщину. Іван бере свої ”жигулі”, і так їдемо. На бензин за літо витратили 100 гривень.
За один раз жінка набирає 25–30 кг грибів.
— Удома нанизую їх на волосінь і сушу над вогнем протягом доби. Головне — весь час перевертати з боку на бік, щоб не згоріли. Але ліпше сушити на сонці. На це треба чотири дні.
Сушені гриби Ганна Куруц тримає в трилітрових банках або в полотняних мішечках.
— Цьогоріч із невісткою 20 літрових банок маринованих грибів заклали, — розповідає. — Усі собі лишаємо. А в добрий рік мали на продаж до 80 слоїків.
Гриби купують туристи, які їдуть через село до гірського озера Синевир. За кілограм сушених білих грибів пенсіонерка просить 400 грн.
— Трохи темніші даю дешевше, — каже. — Вони добрі, але висушені з великих грибних шапок. Тому темніють.
— За прошлу зиму наша сім’я продала 12 кіло сушених і 30 банок закритих грибів. На сухих заробили майже 2,5 тисячі, на маринованих — 1,2 тисячі. Сеї осені я вже продала сім кіло сушених. Знов заробила дві з половиною тисячі.
— Мені виходить заробити на грибах три-чотири тисячі, — приєднується до розмови жителька сусіднього села Синевирська Поляна Марія Красняник, 40 років. Вона теж торгує біля озера Синевир. — Ми принесли за сезон щось 150 кіл. Розпродали туристам на турбазу. Просили за кіло сухих 400 гривень, але давали скидку.
