Хтось вирощує кролів для смачного поживного м’яса, хтось для пишного хутра, дехто тримає декоративних кролів замість кота чи собаки, а дехто просто не мислить свого життя без цих чудових тваринок.
Тетяна Варга – інспектор-черговий чергової частини Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області. Декілька років тому у неї з’явилося незвичне, як для жінки хобі, вона вирішила розводити кролів. І не звичайних, а породистих.
Родом Тетяна із села Чабанівка, Ужгородського району, де проживає і зараз разом із чоловіком та донечкою. У 2005 році вона вступила до Київського національного університету внутрішніх справ на заочне відділення. Вже навчаючись на другому курсі КНУВСу прийшла працювати інспектором патрульно-постової служби Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області. Через два роки перевелася у приймальник-розподільник для неповнолітніх при УМВС України в Закарпатській області. В цей період Тетяна народила прекрасну донечку. Після виходу із декретної відпустки у 2010 році знов вирішує повернутися до Ужгородського МВ УМВС. Тепер вже на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини.
Ще під час декретної відпустки у Тані визріла ідея розводити каліфорнійських кролів. Як розповідає жінка, спочатку уважно прочитала і вивчила посібники по кролівництву. Засвоїла дуже важливе правило – щоб мати серйозне потомство, треба починати зі здорового самця і здорової самки. Відтак, кілька років наполегливої праці та пильного догляду – і кількість тваринок зросла майже до вісім десятків. Сьогодні Тетяна може розповісти про кроляче життя майже все.
- Тримати кролів – це великий труд, - каже співрозмовниця. – Адже, щоб їх нагодувати, доводиться рано вставати. До зимового періоду для вухатого поголів’я, доводиться заготовлювати багато сіна та зернових. Їдять кролі не все підряд. Наприклад, якщо їх нагодувати мокрою травою, то вони можуть загинути. Клітки кролів потрібно тримати в чистоті. А ще кролики теж хворіють практично такими хворобами як люди, тому їм постійно потрібно проводити щеплення.
- Кролик – це найніжніше створіння. Коли візьмеш це пухнасте чудо в руки, то душа радується. Тому буває важко, коли їх приходиться забивати, - з сумом каже Тетяна, - це ж не просто хобі, це – частина мого життя.
