Куди б доля не закидала людину, але, якщо він справжній патріот своєї малої батьківщини, обов’язково нерозлучно живе з почуттям шани до отчого краю. Це можна сказати і про Миколу Іванину, котрий на маківці літа цього року відзначив своє 70-річчя. Родом він з Синевира, де тривалий час лісникував, а потім переїхав жити в інший куток Срібної землі — Берегівщину.
Свою незгасиму любов до села в долонях гір, славного насамперед відважним бокорашським духом минувшини, Микола Дмитрович талановито ілюструє друкованим словом. Він зізнається, що з дитинства закохався у природу і слово. З ранніх юнацьких літ розпочав дописувати у газети. З оповіданням дебютував у міжгірській райгазеті “Радянська Верховина” ще 45 років тому. Потім з’являлися публікації творів за його авторства у таких періодичних виданнях, як часописах “Червоний прапор” (Мукачівщина), “Вісник Берегівщини”, обласній газеті “Молодь Закарпаття”, альманаху “Відлуння”. Згодом спромігся і на випуск своєї першої книги під назвою “Гіркі черешні” у 1992 році. І на цьому не зупинився лісівник-літератор, видавши наступного разу художньо – документальний твір “Синевирський бокораш”, котрий до смаку прийшовся як читачам-землякам, бо від нього війнуло вітцизниною, так і далеким від гір любителям писемності, котрим пощастило взяти її до рук, незважаючи на невеличкий наклад, і довідатися про нелегке життя і своєрідний побут працелюбних і скромних селян-синевирців.
А цими днями Микола Іванина знову потішив нас третьою книгою з інтригуючим заголовком “Довга дорога додому”, що видана мукачівською “Карпатською вежею”. І вкотре він у ній думками про милий рідний край — чарівний Синевир. Досить бодай прочитати оповідь “Товчка”, в якій йде мова про житловий масив у підніжжі Синевирського перевалу, зокрема, про тлумачення загадкової назви місцевості. З великою цікавістю також читаються “Лінія Арпада” чи “Бокораші”, бо глибше пізнаються штрихи історії осідку над Тереблею. У книзі поміщена і драма в чотирьох діях “В обіймах вампіра”, яка доказує потяг автора до різних літературних жанрів. На неабияку увагу заслуговують вдалі ілюстрації художника з Синевира Василя Шиндри. Вони, безумовно, лиш підсилили вагу видання.
Микола Іванина цими днями був гостем Міжгір’я, подарувавши перші примірники знайомим землякам, а також районній дитячій бібліотеці ім. В. С. Гренджі-Донського, в якій, до речі, заплановано навесні наступного року провести презентацію книги.
