не забудьте помолитися за свій народ, вшанувати козаків і повстанців, а також допомогти вдовам і сиротам

Свято Покрови — суто києво–руське. Греки його не відзначають, хоча встановили його завдяки константинопольській події, а в Богородичній церкві у районі Влахерна, де й сталося диво, є образ Покрови Богородиці. У 910 році, коли на Константинополь напали араби–сарацини, до цієї церкви зібралися сотні людей. Тут з 474 року зберігалися ризи Богородиці, перенесені з палестини, і її головний убір — хустина–омофор. Люди ревно молилися, покладаючись на заступництво Пресвятої Діви, і раптом Андрій Юродивий побачив, як у повітрі з’явилася Богородиця, сяючи, мов сонце, вона молилася і покривала весь світ своїм омофором. Це ж саме побачив Андріїв учень Єпіфаній. Невдовзі вороги відступили.

За легендою, очевидець дива святий Андрій був скіфом–невільником у Константинополі. Можливо, тому образ і вшанування Покрови Богородиці найбільш поширилося саме на українських теренах. Князі й гетьмани будували на честь Богородиці храми, а козаки й воїни Української Повстанської армії шанували 14 жовтня як день українського війська. Ікона Покрови була в кожній церкві і чи не в кожній українській родині. Про один з образів писав історик запорозького козацтва Дмитро Яворницький: «На дошці з липи... зображені Богоматір, Миколай Чудотворець і архістратиг Михаїл, а нижче представлені у всеозброєнні, у чоботях, в широких шароварах, у кунтушах, підпоясані зеленими поясами, з відкритими, виголеними головами, запорожці. Вони розташовані півколом над краями ікони, зі знаменами посередині і з усією козацькою арматурою. Унизу ікони, від козака, що стоїть на передньому плані праворуч, простягнутий вгору у вигляді вузької стрічки до самого вуха Богоматері, напис: «Молимося, покрий нас чесним твоїм покровом, ізбав від усякого зла». Напис цей треба читати з кінця від правої руки до лівої, так, як пишуть і читають євреї. Дещо вище від цього напису зроблений інший: «Ізбавлю і покрию, люди мої». За переказом, ця ікона зображає кошового Калнишевського з товариством, що молиться про врятування Січі від біди, що насувалася з боку Москви. Її копія зберігається у Меморіальному будинку–музеї Дмитра Яворницького в Дніпропетровську.

Як пояснюють богослови, Богородиця на іконі Покрови означає таїнство взаємного заступництва. Адже «у старому Законі єдність Божого народу була заснована на крові. А єдність Церкви зміцнюється через кровообіг благодаті у всіх її членів. Цей взаємний зв’язок підтримує і захищає кожного окремого вірного, який сам по собі загубився б, а разом з іншими і під захистом інших спасеться». Можливо, тому в Україні свого часу був поширений звичай перед святом Покрови по–особливому допомагати одне одному. Скажімо, толокою покрити хату чи полагодити огорожу вдовам і сиротам.

• Покрови
• свято
• Богородиця