Про шокуючу історію розповіли активісти на сторінках спільноти Євромайдан Ужгород.
Протягом останнього року збройні сили стали предметом особистої гордості кожного українця. Не стали винятком і військовослужбовці Закарпаття. Чимало героїв з числа наших земляків стали відомими за період проведення АТО. Одним з таких армійців є Денис Волошин, йдеться у повідомленні.
Служить у ЗСУ з 2000 року. Освіту отримав в Інституті артилерії в м. Суми. Також має другу вищу освіту - економіст, диплом з відзнакою. На даний момент обіймає посаду помічника командира батальйону з артилерії. З 19 травня по 3 серпня 2014 року брав безпосередню участь в АТО. До того - 3 місяці перебував на полігоні на північному кордоні України.
Під час участі в бойових діях в зоні АТО двічі був поранений. Після першого поранення в липні минулого року залишився на передовій, відмовившись полишити бойових побратимів. Друге поранення 3 серпня 2014 року було серйозним: у надважкому стані був доставлений до шпиталю в м. Харків, а потім перевезений до Львівського шпиталю, де був прооперований (операція по вилученню уламків та шунтуванню артерії). Далі лікувався в Закарпатській обласній лікарні і в Центрі нейрохірургії. Загалом проведено 7 операцій, попереду ще декілька.
У грудні 2014 року рішенням МСЕК військовослужбовця визнано інвалідом 3 групи. Отримав статус Інваліда Війни.
21 жовтня 2014 року Указом Президента України №817/2014 Дениса Волошина нагороджено Орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
22 листопада Наказом Міністра оборони №696 за мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України у ході проведення антитерористичної операції йому присвоєно військове звання Майор.
З наведеного вище складається враження, що держава шанує свого героя. Проте це лише одна сторона медалі, кажуть активісти.
18 листопада 2014 року Дениса Волошина Ужгородським міськрайонним судом було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст.425 КК України, а саме...за службову недбалість(!).
А проявилася вона ніби то в наступному: під час проходження служби на посаді командира мінометної батареї не догледів за солдатом-строковиком, що призвело до важких наслідків..
Реальні ж обставини справи такі. Солдат строковик у період з 2008 по 2009 рік проходив службу у ВЧ А1778 під керівництвом Д.Волошина. Відчувши перші ознаки хвороби нирок він поскаржився до медичної частини. В подальшому лікувався у Мукачівському військовому шпиталі та Військовому медичному клінічному центрі Західного регіону. Був поставлений діагноз: гострий нефрит-хронічна хвороба нирок, а також поставлено питання про демобілізацію за станом здоров’я. До постановлення висновку ВЛК його було направлено в медичну частину за місцем проходження служби з рекомендацією поміщення до лазарету. Проте медична частина за 6 діб важко хворого молодика ..... виписала! Після прибуття до розташування частини Д.Волошин намагався особисто вберегти солдата від навантажень і звільнив його від фізичних навантажень. Проте не виконати наказ командира частини про організацію польових зборів не мав жодних моральних чи законних підстав.
В подальшому солдата було демобілізовано за станом здоров’я. Хвороба нирок прогресувала, його було визнано інвалідом 1 групи.
Оскільки лікування не з дешевих,а хронічний нефрит він отримав за час проходження служби, то з метою отримати відшкодування від Міністерства оборони молодий чоловік звернувся до суду.
Міністерство ж в цьому випадку, замість того, щоб визнати вину вирішило знайти крайнього. Замість того, щоб притягти до відповідальності бюрократів з медичної частини, які допустили хворого хлопця до несення служби на загальних підставах, винним вирішили зробити Д.Волошина.
Не варто і говорити, що один до одного молодий скалічений бюрократами чоловік і заслужений бойовий офіцер жодних претензій не мають. Але військова прокуратура повністю стала на шлях виправдання посадових осіб Міністерства оборони. Дениса зробили цапом-відбувайлом. 18 листопада 2014 року його засудили до дворічного службового обмеження і постановили відраховувати 20 відсотків з грошового забезпечення. А це в свою чергу дає підстави в майбутньому всі грошові компенсації солдату-строковику переадресовувати з МО на Дениса…
В суді жодних доводів сторони захисту не прийняли до уваги. Не допустили для дачі свідчень ні представника Військового медичного клінічного центру Західного регіону, ні інших свідків, що твердо заявляли: винні у настанні важких наслідків посадові особи медичної частини. Жодного з клопотань сторони захисту суд не задовольнив. Адже військовий прокурор затвердив обвинувальний висновок, а виправдати людину у нас в країні означає покарати прокурора, що підписав обвинувачення.
Активісти закликають громадськість та представників ЗМІ до участі у судовому засіданні, яке відбудеться 21 січня 2015 р. о 10.00 в Апеляційному суді Закарпатської області (м. Ужгород, вул. Довженка, 7).
