За даними Світового банку, уже 6,6 млн. українців виїхали за кордон у пошуках кращого життя. Не чужа проблема заробітчанства й для Закарпаття.
Яскравим підтвердженням цього є й перший в Україні пам’ятник заробітчанам, відкритий у травні цього року в закарпатському селі Колочава. Однак закарпатці за кордоном не тільки намагаються якнайбільше заробити, але й допомагають іншим...
У далекій Португалії Наталія Васьковська, яка приїхала в місто Порту десять років тому із села Голятин Міжгірського району Закарпатської області, очолює Асоціацію іммігрантів «Дружба».
Як з'ясував Валерій Дружбинський, двері цієї організації відчинені для всіх, тому серед 3876 членів асоціації є не тільки українці (їх 70%), а й росіяни, білоруси, молдавани, румуни, навіть два синегальці.
«У період кризи ми особливу увагу приділяємо нужденним, тим, у кого на кожного члена сім’ї в день припадає менше шести євро, — каже Наталя Васьковська. — Тут ці сім’ї належать до категорії тих, хто живе за межею бідності. У нас 126 таких сімей. Через «Банк боротьби з голодом» ми двічі на місяць видаємо цим сім’ям набори продуктів. Підтримуємо роботу суботньої школи, фольклорного ансамблю, театру. Створили спортивну команду регбі, а під час літніх канікул для українських дітей працює оздоровчий табір. У нашої Асоціації іммігрантів міста Порту символічна назва — «Дружба». Адже це не просто слово — філософія життя, що допомагає відчувати себе затишно як-завгодно далеко від Батьківщини. Навіть на західному краю Європи».
