Влада каже, що вибирати треба найменшу з двох бід
У лютому парламент має розглянути законопроект про пенсійну реформу. Це один із найдискусійніших і найважливіших державних документів серед усіх, що розроблені останнім часом. Для чого Україні міняти пенсійну систему і як нараховуватимуть виплати у разі схвалення цього законопроекту, «Замку» розповів начальник головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Віктор Мацола.
– Вікторе Васильовичу, чи ви впевнені, що треба запроваджувати пенсійну реформу?
– Абсолютно. Щоб не бути голослівним, аргументую свою думку не політичною доцільністю, як це дехто сьогодні намагається інтерпретувати, а економічною. Якщо нічого не змінювати, то перевищення витрат над надходженнями у «пенсійному кошторисі» постійно зростатиме, почнуться затримки з виплатами, що остаточно розбалансує солідарну систему. Зокрема, дефіцит Пенсійного фонду України торік сягнув 26,6 мільярда гривень, що становить майже 14 % потреби. Замість того, аби ці кошти спрямовувати на розвиток галузей промисловості, впровадження інноваційних технологій, у наукові розробки, медицину, культуру, освіту тощо, ми змушені затикати дірки наявної пенсійної системи.
Нині є тільки два шляхи: або зменшувати розмір пенсій, або просити громадян працювати довше. Якщо ж нічого не робити, то вже 2025 року один працівник утримуватиме одного пенсіонера. А це призведе до суттєвого зниження життєвого рівня населення в цілому, адже заробітна плата не зростатиме, а пенсії постійно зменшуватимуться. Тож нині лише підняття пенсійного віку є прийнятним варіантом.
– Опоненти кажуть, що, оскільки тривалість життя в Україні дуже низька, люди просто не доживатимуть до пенсії...
– Це не зовсім так, адже нинішня демографічна ситуація в державі показує чіткі тенденції щодо старіння її населення, постійного збільшення кількості людей пенсійного віку. Зокрема, Україна має одне з найгірших у Європі співвідношень працівників до пенсіонерів, частка останніх становить близько 24 %. Подібна ситуація нині тільки у Словенії, Литві, трохи менший показник – в Нідерландах і Румунії. Крім того, тривалість життя українських жінок після досягнення ними 55 років становить усереднено 25 років, що є найбільшим показником у Європі. До прикладу, у Словаччині він сягає 18 років, в Угорщині – 20, Німеччині – майже 21, Великобританії – 23.
– Однак рівень життя в Україні і в тих же державах Європи значно різниться не на нашу користь. Чи не призведе реформа до соціальних заворушень у державі?
– Аби цього не сталося, людям потрібно говорити правду, якою вона є, а не прилизаною на догоду поодиноких політиків та їх симпатиків. Згадані соціально-економічні й демографічні тенденції цивілізований світ уловив ще наприкінці 80-х років минулого століття, внісши відповідні корективи й піднявши пенсійний вік для своїх працівників. Гляньте, сьогодні, до прикладу, пенсійний вік у США як для чоловіків, так і для жінок становить 67 років, та ж ситуація у Німеччині та Норвегії; у Канаді, Латвії, Естонії, Казахстані – 65 років, Вірменії – 63, Грузії – 65 для чоловіків та 60 – для жінок. Завдяки цьому ці країни не втратили темпів розвитку, піднімаючи тим самим рівень добробуту своїх громадян, і, власне, тривалість їх життя. У цьому аспекті наша держава – «попереду всіх» з кінця.
– Крім підняття пенсійного віку, що ще передбачає пенсійна реформа?
– Насамперед – поступовість її впровадження. Приміром, пенсійний вік для жінок з 55 до 60 років буде збільшуватись упродовж десятиліття – що 6 місяців, починаючи з 1 лютого 2011 року. Крім того, при нарахуванні пенсій в основу буде покладено соціальну справедливість. На відміну від нинішніх реалій, максимальний розмір виплат буде обмежений 12 прожитковими мінімумами (із розміру прожиткового мінімуму на грудень 2010 року це становить 8808 гривень). Буде також знижено до загального рівня спеціальні пенсії на період роботи пенсіонера. Виплати держслужбовцям зменшаться з 90 до 80 відсотків від рівня їх зарплати, а пенсійний вік чоловіків-держслужбовців підвищиться до 62 років. Нинішні ж спецпенсії буде заморожено.
- Які зміни очікують на бюджетників – освітян, медиків, працівників культури?
– Нині вони мають право на призначення пенсії за вислугу років за наявності такої від 25- до 30 років, незалежно від віку. У той же час через низький розмір заробітної плати (а відповідно й пенсії) більшість таких працівників продовжує трудитися й після досягнення загальновстановленого пенсійного віку, отримуючи пенсію й заробітну плату одночасно. Зважаючи на це, передбачається підвищити престижність їх роботи через виплату одноразової грошової допомоги при виході на пенсію як держслужбовцям – у розмірі 10 призначених місячних пенсій. Крім того, для них буде збережено право на пенсію за вислугу років, тобто за наявності 25 років спеціального стажу пенсія призначатиметься незалежно від віку.
Додам, що законопроектом не передбачено жодних обмежень у виплатах пенсіонерам, що залишаються на роботі й далі, за винятком новопризначених спеціальних пенсій, – трудові ж такі люди діставатимуть у повному обсязі незалежно від розміру отримуваної зарплати.
– Що, на ваш погляд, дадуть усі ці зміни? Який результат очікуєте?
– Якщо коротко, то насамперед забезпечення гідного рівня життя людей, які вийшли на заслужений відпочинок, стимулювання сплати пенсійних внесків працівниками, зниження рівня тінізації економіки, розвиток вітчизняного фондового ринку. Крім того, серед очікуваних позитивів – гарантування стовідсоткових виплат нині та в майбутньому, становлення соціально справедливої системи пенсійного забезпечення, підвищення престижності роботи працівників бюджетної сфери й багато іншого. Як бачите, коли розібратися, то чорт зовсім не такий страшний, як його малюють.
