Руслан із Харкова до повномасштабної війни працював круп’є, а після евакуації родини на Закарпаття став військовим 101 бригади територіальної оборони. Під Бахмутом він знищив взвод противника та отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Історію військовослужбовця розповіли на Facebook-сторінці 101 бригади Тероборони. Після початку повномасштабного вторгнення Руслан пішов у військкомат – однак, так як через проблеми зі здоров’ям він не служив «срочку»,то його відправили додому. Після того, як у їхній будинок прилетіла ракета, він привіз дружину та неповнолітнього сина на Закарпаття.
Тут їх направили в село Жорнава на Ужгородщині. «Гетьман» познайомився з місцевими чоловіками і разом вирішили піти у військкомат у Великому Березному. Там знову не схотіли його мобілізовувати через здоров’я, але зрештою взяли до 101 бригади територіальної оборони і призначили тактичним медиком.
Він пройшов відповідні курси і в кінці весни 2022 року вже був на Сході – в Донецькій області. Потім була участь у Харківській контрнаступальній операції і звільнення наших територій.
Наступним був Бахмут. Разом з побратимом Руслан проявив виняткову мужність, знищивши взвод противника, який атакував наші позиції. За цей подвиг військового нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Зараз він воює на Сумщині, командує взводом 101 бригади територіальної оборони: «Ситуація непроста, але ми тримаємо наші позиції».
Нещодавно військовослужбовець вийшов з позиції, на якій він перебував 70 днів: «Зайшов до комбата, поспілкувались. Доповів йому про ситуацію на позиції.
«Витримати довгий термін на позиції непросто. Але головне – хто буде з тобою там. Якщо це надійні побратими – тоді все під силу».
Нещодавно до ЗСУ приєднався і його син, якому виповнилось 20 років. Почув, що батько так довго на позиції і вже хотів переводитись в бригаду, щоб іти йому на допомогу. Військовий пишається вибором сина.
За час війни Руслан змінив два позивні. Спочатку був «Бублик»: «В 2022 році був якийсь період, що на позиції було трохи сутужно з продуктами. А у нас там була ціла коробка бубликів – їх ніхто не їв, бо хлопці не полюбляли солодке. Тож я з’їв всю коробку сам – так і став «Бубликом».
Вже пізніше, в Бахмуті, разом з побратимами заглибились в історію – в мене давнє козацьке прізвище. Тож вирішили повернутись до витоків і так я став «Гетьманом».
Під час спілкування «Гетьман» часто вживає різні діалектні слова, які притаманні саме закарпатцям. Каже, що після початку повномасштабного вторгнення перейшов на спілкування українською, але за більш ніж 4 роки в закарпатському підрозділі набрався від побратимів багатьох діалектних слів і вже використовує їх у спілкування.
