В центрі тимчасової перетримки ті собаки, що потребують особливої уваги: хворі, старі, цуценята та агресивні тварини.
Зубастик, Циган, Петрик, Голівуд та ще близько 50 собак живуть в притулку для тварин, що неподалік Мукачева. Їх тут добре годують, вони мають чисті вольєри та будки та, за потреби, ветеринарний нагляд. Але так було не завжди.
Як розповіла нам засновниця зоозахистної громадської організації БФ "Лакі" та директор ММКП " Центр контролю за тваринами" Єрміла Кость, до 2010 року в Мукачеві всіх бродячих тварин виловлювали і вбивали. Такі методи можуть шокувати здорове суспільство, але тоді мало хто над цим думав.
— Ми тоді почали пояснювати людям, що вбивати собак тому, що вони не мають господарів - ненормально. Згодом тварин почали стерилізувати і ще через кілька років нам надали цю територію. Тут не було нічого окрім вольєрів. З підтримкою міської влади ми облаштували паркан, зону вигулу, підсобне приміщення з кухнею.
Єрміла та Юрій (інспектор ММКП "Центр контролю за тваринами") перші хто серйозно перейнявся долею безпритульних тварин. І вже 10 років вони живуть цим. Щодня о 13 вони приїздять до пухнастиків. Кожен з чотирилапих прагне уваги та турботи, кожен з них має свій характер.
— У нас тут перебувають собаки, яких в ідеалі ми маємо прилаштувати в родини. Молодих собак забирають. Особливо навесні та влітку. Взимку менше, мовляв ніде їх тримати в холод. А от старих та хворих собак вже, на жаль, ніхто не забере. Тому вони доживають у нас віку. Буває, що телефонують до нас і кажуть - ми хочемо привезти до вас свого собаку, бо він вже старий, не потрібен нам. Коли я таке чую, то завжди відповідаю - а вас, коли зістаритесь, діти також нехай відправлять у притулок? Інколи люди дуже жорстокі. Часто, собаки, які потрапляють до нас бояться людей, бо ті з них знущались: не годували, тримали на ланцюгу та били. Через кілька днів перебування у нас вони стають більш соціалізованими, але все одно не довіряють людям.
Таких собак тут декілька. Вони ховаються від незнайомих людей у дальні кутки своїх вольєрів. Та є і вкрай дружелюбні чотирилапі. Наприклад, цуценята готові битися за вашу увагу, тільки би погладили за вушком та почухали животик. Їх, до речі, тут люблять по особливому. Робітник з догляду за тваринами Іван Іванович годує їх 2 рази на день. Зранку та після обіду. Чоловік розповів нам, що обов'язково з дому бере для малюків щось смачненьке. Є в доглядальника і улюбленець - білий з сірими плямами цуцик Петрик. Хоча, і без смаколиків з дому, собаки тут добре харчуються.
— Взимку ми готуємо для них удвічі більше ніж в теплу пору. Їм потрібно багато енергії, щоб не змерзнути. Варимо бульйон з свинячої шкури, додаємо туди крупу та хліб, який випікають спеціально для них. Якщо всі поїли, а харчі ще залишилися, даю їм добавку.
Іван Іванович щодня годує, чистить вольєри, миє миски та вигулює цих собак. Знає історію кожного з них. І всі ці історії далеко не щасливі. Когось викинули у смітник ще цуценям, когось вивезли подалі від будинку і покинули, після багатьох років вірної служби, а хтось ніколи й не знав, як це мати турботливих господарів, бо народився на вулиці.
Всі собаки в пункті перетримки стерилізовані, проліковані з необхідними вакцинами. Тут є чотирилапі на будь-який смак: великі та маленькі, кумедні кудлаті з короткими лапами, та майже породисті, що будуть вірно охороняти ваше подвір'я, ті які біжать до рук, та такі, що мають стриманий характер.
В мріях пані Єрміли, пана Юрія та Івана Івановича, щоб кожен собака знайшов своїх люблячих господарів. А в планах на майбутнє - розширення та удосконалення центру тимчасової перетримки.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
