Більше місяця тому під час онлайн-спілкування з читачами порталу «Мукачево.нет» губернатор Закарпаття Олександр Ледида не соромився бути відвертим.
Одне з його «зізнань» – симпатія до телеканалу «Тиса-1». Керівник області повідав, що попри зайнятість любить дивитися передачі про проблеми Закарпаття, і саме на обласній телерадіокомпанії.
Про смаки не сперечаються. Та й телеканал, що не кажіть, добротний – можна багато почерпнути цікавого про рідний край.
Утім, є ще одна річ, яка не може не притягувати Олександра Ледиду – вже не тільки як глядача, а й як посадову особу.
З березня поточного року робота обласних телерадіокомпаній повністю підпорядкована «центральному курсу» нової владної команди, викорінюється будь-яка критика чи альтернативні думки.
Життя за наказом №60
А все тому, що державні ЗМІ зараз упорядковують – від гори до низу. Тут важко говорити про цензуру, вона фактично неможлива. Адже ледь не все трактується як держзамовлення.
Мета як завжди благородна: «своєчасне», «достовірне», «всебічне» та «об'єктивне» висвітлення діяльності Президента та Кабміну. Саме так звучить мотиваційна частина наказу № 60 Держкомітету телебачення та радіомовлення, датованого 12 березня 2010 року за підписом тодішнього в.о. голови комітету Олега Наливайка.
Згідно з документом, головний тягар у нелегкій справі покладається на плечі обласних державних телерадіокомпаній (ОДТРК) та «Всесвітньої служби «Українське телебачення і радіомовлення» (УТР): перші виконують, останні – координують та контролюють.
Якщо конкретно, то ОДТРК повинні:
- передбачити в тематичних планах на 2010 і наступні роки окремим розділом «Виробництво програм, інформаційних та аналітичних матеріалів» про діяльність президента та уряду;
- забезпечити трансляцію та ретрансляцію важливих державних заходів за участю вказаних суб'єктів, а також інформаційних та аналітичних матеріалів відповідної тематики;
У свою чергу УТР зобов'язана:
- координувати роботу з одержання, збирання, створення, поширення, використання й зберігання інформації про діяльність визначених суб'єктів для обласних і регіональних держтелерадіокомпаній;
- готувати й розсилати інформаційні документи (темники?) щодо питань висвітлення діяльності президента та уряду, а також здійснювати контроль за їх виконанням обласними та регіональними державними телерадіокомпаніями;
- щомісяця інформувати Держкомітет телебачення і радіомовлення про результати висвітлення діяльності тих самих героїв – президента та уряду;
У наказі окремим пунктом зазначається, що все це здійснюється за державний кошт. Персональна відповідальність за виконання наказу покладена на заступника голови Держкомітету телебачення та радіомовлення пана Курдіновича.
Будні
Тепер про те, як усе відбувається на практиці – у буденному житті.
Скажімо, полетів Прем’єр чи Президент до Москви, підписали якусь угоду, або просто потримались за руки з російськими колегами, байдуже. УТР та ОДТРК зобов'язані це висвітлити «своєчасно», «достовірно», «всебічно» та «об'єктивно».
Схема така:
Крок 1. УТР збирає всю необхідну інформацію про подію – відео, прямі мови, коментарі, тощо.
Крок 2. Формує сюжети та всю необхідну супровідну інформацію – «підводки», титри.
Крок 3. Завантажує на FTP сервер.
Крок 4. ОДТРК закачують із серверу всю необхідну інформацію та подають її в ефір.
Насправді, усе відбувається абсолютно прозоро: будь-хто міг до вчорашнього дня ознайомитися з медійним порядком денним***. Із правого боку, відразу під «шапкою», є колонка «До уваги обласних державних телерадіокомпаній».
Кожного дня тут з'являється інформація про свіженькі сюжети – тема й де їх можна знайти.
До прикладу, вівторок, 25 травня:
"Зустріч прем'єра Миколи Азарова з делегацією Китайської національної корпорації машинної індустрії та комплексних підрядів (СМСЕС) на чолі з Генеральним директором Сунь Буєм. Папка: 25.05.2010. Файл: Azarov_kytaytsi.mpg. Ви можете отримати на нашому FTP-сервері"
Зазвичай, журналісти на місцях мають можливість обирати, які саме події за участі президента та уряду вони будуть висвітлювати. Але не менше однієї-двох у кожному випуску новин. Тобто чим більше, тим краще. Також журналісти можуть дещо редагувати та адаптувати підводки, титри.
Однак, ключові події – як от помпезні візити до Москви чи Брюсселю, чи підписання «Харківських угод» – повинні бути висвітлені обов'язково і з точністю первинних формулювань. Це, зазвичай, контролюється окремими листами, дзвінками, «усниками».
Іншими словами, горизонталь гнучко трансформується у вертикаль.
Вся виконана робота фіксується в щомісячних, а віднедавна – щотижневих звітах. У них вказується, окрім назви сюжету та дати його виходу, також час виходу в ефір, хронометраж до секунди та кількість показів. Звіти повинні надсилатися або факсом, або електронною поштою в останній день поточного місяця.
Подейкують, кінцевим адресатом усієї цієї документації є Банкова, а саме – кабінет Ганни Миколаївни Герман, заступника глави адміністрації Президента та ворога преси № 4 за підсумками минулого року.
До речі, нещодавно від пана Курдіновича в областях мали отримати лист-уточнення – «Про вдосконалення технології виконання наказу № 60». Адресований він керівникам ОДТРК та уповноваженим особам, які здійснюватимуть організацію й контроль за виконанням наказу № 60.
У листі йдеться про суто організаційні моменти, однак факт його появи засвідчує вкрай трепетне ставлення до всієї процедури.
Більше того, пан Курдінович зазначає про готовність особисто надати консультацію, якщо виникають складнощі зі «своєчасним», «достовірним», «всебічним» та «об'єктивним» висвітлення діяльності Президента та Уряду.
Кажуть, тематика суто обласного контенту формується також з оглядкою на наказ № 60.
Щоправда, тут уже без офіційних документів. Зазвичай, працюють «усники» та агенти прес-служб ОДА – що й кого варто показувати, а що й кого ні.
Заради справедливості завважмо, що за часів Ющенка подібне також траплялося, але носило вкрай несистемний та поодинокий характер. Йшлося, здебільшого, про висвітлення пам'ятних дат, роковин Голодомору.
Наразі ж маємо справу із цілеспрямованою політикою централізації.
Чи торкнулася вона телеканалу «Тиса-1» – питання відкрите. Зрештою, не виключено, що коли Олександр Ледида вмикає улюблений телеканал, то навіть не здогадується про все це. Хоча навряд.
І насамкінець. Владі, яка змогла фактично повністю підпорядкувати собі державні медіа, буде надзвичайно важко втриматися від спокуси зробити те саме з приватними ЗМІ.
*** Після публікації первинного матеріалу на Українській правді описану колонку з сайту УТР прибрали.
За Матеріалами: Як це робиться – контроль над державними медіа
