Банкам слід не лише дбати про власне збагачення, але й підтримувати малий та середній бізнес
Україна після виборів Президента стоїть на порозі змін, а те, як ці зміни впливатимуть на державу в цілому, можна визначити з роботи банківської системи та перспектив її розвитку.
За період незалежності країна неодноразово переживала переломні моменти, але саме зараз, після тривалої кризи, одним із каталізаторів для виходу з неї та подальшого ефективного розвитку економіки України є робота банків.
Банки забули про дрібний та середній бізнес, звичайних людей
Так, одним із видів банківської діяльності та водночас основним джерелом якісного функціонування підприємств, установ та організацій є кредитування. На сьогоднішній день вітчизняні підприємства, особливо представники малого та середнього бізнесу, як ніколи раніше потребують додаткових капіталовкладень для ефективної роботи та власного розвитку у вигляді кредитів. Необхідні додаткові кошти для розширення власних потужностей, модернізації виробничих процесів та зниження собівартості продукції виробництва, що надасть можливість забезпечити конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Донедавна робота банків, зокрема кредитування, в Україні визначалася нестійким мінливим характером, дедалі більше відображаючи кризовий стан вітчизняної економіки. Протягом попередніх років наша банківська система стрімко розвивалася, отримуючи надприбутки. Вітчизняні банки налагодили тісні взаємозв’язки з відповідними іноземними установами та фінансовими структурами. Їхня співпраця була вигідною і прибутковою.
Проте досі вітчизняні банки так і не змогли налагодити якісних зв’язків та продуктивної співпраці з підприємцями, аграріями, представниками малого та середнього бізнесу, врешті-решт, із простими громадянами в середині країни. Отримавши свого часу довгострокові кредити від іноземних банківських установ на вигідних для себе умовах, під низькі відсотки, для власного розвитку, вони вкрай невигідно і, насамперед, для себе, і для вітчизняних підприємств розпорядилися цими позиками.
Видаючи кредити на вкрай невигідних для позичальників умовах, під високі відсотки, які перевищували процентні ставки на аналогічні позики в іноземних країнах у 2-3 рази, а в окремих випадках і більше, банки створили всі передумови для виникнення неліквідності цих кредитів. Із початком кризи на розвинутих світових фінансових ринках ситуація кардинально змінилася. Після стрімкого падіння курсу вітчизняної валюти банки ще більше забули про дрібний та середній бізнес, звичайних людей, незважаючи на те, що саме вони мають пріоритетне значення для розвитку України як могутньої незалежної із піднесеною економікою держави.
Отримати «дешеві гроші» стало практично неможливо
Здавалося б, чому у період 2009 року, коли увесь світ намагався спрямувати банківську діяльність для сприяння розвитку кредитування і надходження додаткових коштів для підприємств, а заодно і в бюджети країн, та втримати на «плаву» малий і середній бізнес, коли всі іноземні банки та фінансові установи знижували відсоткові ставки по кредитах, проводили реструктуризацію раніше виданих, перекредитування, вітчизняні чинили навпаки.
Замість налагодження тісних партнерських стосунків зі своїми позичальниками та пошуків компромісів для взаємовигідної співпраці, підвищувалися в односторонньому порядку і без того завищені відсоткові ставки по кредитах, вимагалося дострокове їх повернення, застосовувалися жорсткі вимоги. Саме ці дії погіршили і без того нелегке фінансове становище позичальників, на плечі яких і так звалився основний тягар світової фінансової кризи. Такі дії створили ще більше передумов для неліквідності кредитів та погіршили стосунки із позичальниками.
Державні та комерційні банки, кредитні спілки, інші фінансові установи практично припинили кредитування, що негативно позначилося насамперед на банківській системі та економіці країни в цілому. Як приклад – ринок нерухомості, який зазнав чи не найбільш негативного впливу від цього. Так, на сьогодні майже повністю припинили видачу іпотечних кредитів, що призвело до ще більшого зменшення попиту на нерухомість та зведення ділової активності на даному ринку до мінімуму. Адже в докризовий період практично 80-90 відсотків усіх угод були укладені за допомогою кредитних коштів. Це, в свою чергу, мало безпосередній вплив на будівельну галузь країни. Негативні тенденції на ринку нерухомості, скорочення кредитування промисловості практично «паралізували» будіндустрію. Як наслідок – практично зупинилося введення в експлуатацію уже зведеного житла, більшість будівельних компаній не в змозі без кредитних коштів завершити готові на 50-70 відсотків проекти, повністю припинилося фінансування нових об’єктів будівництва.
Через падіння ринку нерухомості та будівельної індустрії негативного впливу зазнала і металургійна галузь промисловості, яка прийняла на себе основний удар світової фінансової кризи. Саме через металургію фактично і прийшла в Україну світова криза. Адже будівельний ринок був одним із основних майданчиків для реалізації продукції металургійного виробництва. Значних збитків зазнала машинобудівна галузь промисловості.
Усе це пов’язано зі зменшенням обсягів кредитування, ускладненням доступу до кредитних ресурсів. Отримати «дешеві гроші», яких так потребують виробники, стало практично неможливо. У результаті вітчизняні підприємства зіткнулися з гострим дефіцитом грошових ресурсів та зменшенням платоспроможного попиту населення.
Замість розвитку – боротьба за виживання
Вітчизняна промисловість показала у минулому році один із найбільших показників падіння в світі. Українським підприємствам довелося скоротити обсяги виробництва, в результаті чого вони не тільки змушені були піти зі світових ринків, але і втратили свої позиції на внутрішньому державному. Такого впливу зазнали практично всі галузі вітчизняної економіки.
Згідно з даними Міністерства економіки України, отриманих на підставі квартальних відомостей Держкомстату, Україна вступила у 2010 рік з 15-відсотковим падінням внутрішнього валового продукту. Варто було б проаналізувати: що зміниться тепер, чи зможемо ми стати сильною незалежною державою з розвиненою економікою, які саме зміни необхідні в банківській системі? Адже якісна робота останньої могла б істотно підвищити загальну ефективність виробництва.
Серед найважливіших факторів впливу на загальний стан та інвестиційні процеси в економіці країни є рівень банківських кредитних ставок. Бо ж кредитні відносини функціонують у системі економічних та відіграють стимулюючу роль для розвитку економіки країни загалом. На даному етапі для цього вкрай необхідні дешеві кредитні вклади в промисловість.
Нині економіка України перебуває у фазі спаду виробництва і безробіття та як ніколи відчуває брак «дешевих грошей». Для покращення ситуації потрібні «дешеві кредити», які б могли відновити виробничі потужності підприємств, забезпечити їх обіговими коштами. Як приклад можна назвати той же ринок нерухомості, який може врятувати тільки повернення до кредитування. Вкрай необхідні «дешеві позики» і для агропромислового комплексу, який взагалі не може функціонувати без обігових коштів, але не як ярмо на шию, а можливість розвиватися.
Попередній досвід показав, що завищені відсоткові ставки є згубними як для самих кредиторів, так і для позичальників. Замість того, щоб розвиватися, нарощувати виробничі потужності та вкладати гроші в економіку країни, підприємства змушені боротися за елементарне виживання.
Потрібні нові форми кредитування
Для вітчизняних підприємств головною проблемою залишається відсутність кредитування, можливості якомога дешевше залучити кошти. Вони постійно відчувають потребу у вигідних довгострокових кредитних ресурсах, що забезпечить їм можливості розвитку, модернізації виробничих процесів, збільшення потужностей, врешті-решт, отримання більших прибутків. А це вже економічне зростання країни, надходження для формування значної частки доходів бюджетів усіх рівнів. Розвиток підприємств, а загалом і всієї промисловості країни забезпечить збільшення робочих місць, скорочення безробіття, що дозволить зняти з держави тягар утримання великої армії незайнятих та надасть можливість спрямувати дані кошти на розвиток інших соціальних програм.
Можливість залучення дешевих і довгострокових кредитних коштів для промислових підприємств зможе відновити не тільки поточну господарську діяльність на докризовому рівні, а й реалізувати інвестиційні плани. До того ж, це би вплинуло на покращення рівня життя і добробуту простих громадян, на реальне зростання доходів населення, збільшення купівельної спроможності українців та внутрішнього попиту на продукцію вітчизняної промисловості, що принципово важливо для харчової та легкої галузей.
Після тривалої фінансової кризи, яка зачепила не тільки Україну, але і багато держав Європи, банки повинні повертатись до свого якісного функціонування, а банківська система – розвиватись та удосконалюватись.
Правильне та оптимальне налагодження кредитних відносин дозволить не тільки розвиватися підприємствам, але зможе піднести економіку країни на новий рівень та зміцнити її.
Банкам необхідно повертатися не лише до якісної роботи для власного збагачення, але і дедалі більше звертати увагу на підприємців, аграріїв, фермерів, підтримувати малий та середній бізнес. Адже саме вони є надійними партнерами банків і запорукою успішного функціонування всієї банківської системи та економіки країни загалом.
Надання кредиту повинно приносити прибуток і банкам, і їхнім клієнтам-позичальникам. Адже успішне управління позикою вимагає поєднання зусиль кредитора і позичальника.
Кредитування повинно відбуватися на пільгових умовах та бути взаємовигідним як для кредиторів, в даному випадку це банки, так і для позичальників.
Учасниками кредитних відносини є два суб’єкти: кредитор, який надає позику, і позичальник, який її отримує. Останні використовують кредит настільки сповна, наскільки це їм дійсно необхідно для реалізації власних інтересів та наскільки їм дозволяють зробити це самі умови кредитування. Натомість банки отримують прибуток у вигляді відсотків, що є взаємовигідним для обох сторін. Як би це дивно не звучало, проте після довготривалої перерви банкам необхідно видавати кредити на спрощених умовах, а також суттєво зменшити відсоткові ставки, що надасть можливісь більшій категорії осіб мати змогу їх отримати, а в подальшому і повернути.
Для того, щоб задовольнити попит із боку підприємств, банки повинні розробити нові форми кредитування, зменшити відсоткові ставки та спростити механізм отримання позик.
Комерційним і державним банкам як основним кредиторам промисловості потрібно намагатися постійно забезпечувати зростання своїх кредитних ресурсів не за рахунок стрімкого збільшення відсотків, а, навпаки, їх зменшення для залучення більшої кількості позичальників, що є надзвичайно важливим для останніх, оскільки вони матимуть змогу розвивати свою справу та своєчасно повертати кошти по кредиту, не завдаючи собі незручностей через великі відсоткові ставки.
Банкам та іншим фінансовим установам дедалі більше необхідно спрямовувати тенденцію до зменшення процентної ставки зі збільшенням строку кредиту. Як це вже зробили країни Єврозони: Франція, Бельгія, Німеччина та інші розвинені держави світу (від 2 до 5 відсотків максимум).
Загалом, кредити повинні ставати більш дешевими і доступними, а також довгостроковими.
Отож, активізація дешевого і довгострокового кредитування державними та комерційними банками реального сектора економіки дозволить забезпечити підприємства обіговими коштами, відновити вітчизняне промислове виробництво та підняти економіку країни на вищий ступінь розвитку.
