Тільки закінчився чемпіонат Німеччині, звідки наші спортсмени повернулись з перемогою, як вихованці ІгораКапури зі спортивного клубу ”ТРІУМФ” почали підготовку до чемпіонату України з Кіокушинкай карате, котрий відбудеться в Луцьку Волинської області, 23 березня 2013 року.
Сьогодні ми зустрілися з головою Федерації Кіокушин-кан Карате Закарпаття, заслуженим тренером України, сенсеєм володарям третього дану Ігорем Капура.Метру задає питання спортивний оглядач.
- Ігор Петрович. Хотілось би послухати як іде підготовка збірної команди Закарпаття до Чемпіонату України.
-Я вам так відповім, що мої спортсмени в не залежності від того, якій рівень змагань і коли вони будуть проходити,завжди тренуються з повною викладкою, це є основою і важливою частиною в моїх тренуваннях, щоб завжди бути готовим до поєдинку. Ви мабуть мене запитаєте чому? Тому що це Кіокушин Карате, є самим сильним із усіх контактних видів східних єдиноборств і треба завжди бути готовим, або ти на змагання готуєшся, або з’явилася якась непередбачена ситуація. Одним словом це життя і треба завжди бути готовим до поєдинку. Каратисти завжди кажуть так, бути в стойці “камайте” (баєва стійка). А по друге, спорт є спорт, спортсмен може на тренуваннях отримати травму, а бо захворіти, і треба, щоб завжди була заміна на іншого спортсмена.
- Скажіть, з тих спортсменів, котрі будуть відстоювати честь Закарпаття на Чемпіонаті України є титуловані котрі раніше перемогли на подібних турнірах?
- Вони є,це такі спортсмени нам відомі як чемпіон УкраїниБорколеш Степан, бронзовий призер чемпіонату Німеччини спортсмен з Берегово Шімон Адам, всім нам відома призерка чемпіонату Світу, призерка Кубка Європи Бабіля Крістіна,надіємось що достойно виступлять, Юрій Котубей,Пехньо Андрій, Дзямка Максим та інші.
- А багато планують приїхати на Чемпіонат України з Кіокушинкай карате збірних областей та учасників?
-Відповім, що турнір планується дуже тяжким, на теперішній час вже подали заявка на участь у чемпіонат України 13 областей, та команда з Білорусії кількість учасників 250 кращих спортсменів, серед них дуже сильні збірні з Миколаєва, Донецька та Білорусії. Також треба враховувати що заявки ще подаються і кількість учасників буде зростати.
- Щоб поїхати на цей турнір треба кошти, а хто буде фінансувати? за які кошти ви будите їхати, влада допоможе вам?
-Ви знаєте, це для мене саме і болюче питання. Я відповім відверто, сподіваюсь, що влада на мене не буде ображатися. Тому, що на правду не можна ображатися. Всі учасники, котрі їдуть на цей турнір,частково оплачує федерація кіокушин-кан карате, та батьки. Влада в котрий раз із року в рік каже одне і теж, нема коштів. А я їм задаю питання, а коли вони вже будуть кошти? Ви ще жодного разу не знайшли можливості, щоб профінансувати декілька кращих спортсменів. Затим наступає одна хвилина пауза, і на цьому вся розмова закінчується. Зараз використовує цю розмову, звертаюсь ще раз з проханням до влади: не відвертайтесь від наших талановитих діточок, допоможіть їм і знайдіть кошти. Як що кожний з нас буде допомагати потрошку наша нація буде сильнішою, а саме головне вони,наші найкращі, залишаться у нас на батьківщині. І головне, будуть подальше виховувати наступне підростаюче покоління.
Як що ми звернемо увагу, як у нас на Україні розвивається спорт в загалі, то видно не озброєним оком, що не як, а повний нуль. А це все від того, куди не треба гроші, туди вони знаходяться, а куди в загалі потрібні, тоді немає коштів. Вибачте мене за ці різкі ноти, або дуже сильно накипіло на душі. Мені за діточок болячи, що за них нікому постояти. Я дивлюсь,як за кордоном до цього щемливо ставляться, і хочу, щоб так було і на моєї батьківщині. Як сказав Черчилль “ Я ніколи ніколи ніколи не здамся ”.
-Ми чули, що і Ви у свої 39 років бажаєте виступити на чемпіонаті світу?
- Мене завжди оперативність наших журналістів вражає, звідки ви про це узнали (Ігор Петрович посміхається).
Ви знаєте, я завжди підтримую свою фізичну форму, це є необхідною частиною мого життя. Чотири рази на тиждень я бігаю по п’ять кілометрів з навантаженням на руках по два кілограма на ногах по кілограму, від так віджимаюсь від підлоги750 разів, роблю вправи на гнучкість свого тіла, за тим присідання 1000 разів, після цього десять раундів по 1 хвилині бій з тінню противника, потім набиваю ударні частини тіла – кулак, ребро долоні, та інші ударні частини тіла. А потім працюю з гантелями зі штангою і т.п.
Так, я планую взяти участь у цьому турнірі і буду дуже сподіватися, що приїду з перемогою не тільки сам, але і з перемогою своїх дорогих і любимих мені учнів. Також і в такому віці дається шанс довести собі в першу чергу, що є порох в порохівницях.
- Ви завжди так чуйностановитесь до своїх учнів, чому?
- Засновник Кіокушин Карате МасутацуОяма казав:“ Віднесись до себе твердо, а до інших м’яко.” Та, чесно кажучи, так і в православ’ї людей виховують.
Люди, а діточки в загалі - це дуже тонка субстанція, і требо з ними дуже тактично вміти спілкуватись і виховувати. Хоч інколи я буваю дуже суровою людиною, це також потрібно для кожної людини інакше буде хаос.
- Так, інколи ми Вас бачили таким. Спілкуюсь з Вами, ми відчуваємо таку внутрішню, а також Вашу фізичну силу. Звідки це у вас?
- Відповідь буде дуже проста, це постійна праця над собою, як духовно так і фізично. Треба завжди всьому вчитися і вдосконалюватися, а також аналізувати, робити висновки, а головне - бути доброю, порядною людиною і не коли не придавати не вчителя котрий вчить тебе життю та дає тобі знання не батьків, не кого.
Я людина віруюча і завжди стараюсь ходити в храм, щоб залишитись на одинці с Богом. Коли я знаходжусь у храмі, я там повністю відпочиваю і утримую задоволення. І завжди всіх своїх спортсменів залучаю до православ’я. У нас є традиція, ми з діточками і їх батьками раз на рік на Водохреще ходимо купатися в ополонці. І цей рік також не був виключенням, в цьому благому ділі прийняло участь більше 120 наших дітей і підлітків, а благословив на цю подію батюшка Іоан.
-Федерації Кіокушин Карате є однією із чільних за масовістю і популярністю федерацією в Закарпатті на тлі інших. Як Вам вдається стабільно працювати, добиватися успіхів в Україні та за межами.
- Ви праві. В теперішній час федерація входить до Європейської організації Хонкіокушинкай карате, котра нараховує 22 країни – учасниць. Я вважаю, що такими солідним представництвом може похвастатись не кожна наша федерація, тим паче не олімпійського виду спорту. Ця планка була нами взята. І я буду тримати до кінця, як би мені тяжко не було і хто щоб не казав. Буду йти тільки в перед, щоб розвивалось Закарпаття, Мукачево, щоб росли здоровими діточки.
Головне, правильно підібрана команда президії нашої Федерації, ми добре розуміємо один одного, підтримуємо. Перед кожним змаганням ми проводимо засідання федерації, на якому обговорюємо всі моменти котрі можуть з’явитися під час змагань, а також, хто буде судити, як оцінювати виступ спортсменів та інше. Коли змагання закінчуються, також спілкуємось, що було добре, а де допустили незначну помилку, і на що треба звернути увагу наступного разу.
- І останнє питання, скажіть будь ласка відверто,а вас колись учні котрим ви так багато віддаєте свого часу, души, енергії, любові учите життю, придавали?
-Це питання котре ви мені задали саме болюче, що може бути, із всіх питань.
Ігор Петрович задумався на одну хвилину, а потім відповів.
Я, займаюсь Кіокушинкай карате більше 20 років, і так сильно мене придали один раз мої декілька учнів, а загалом і батьки, котрих я поважав і завжди старався щоб виховати їх діточок так як своїх. Я зробив їх дітей дуже сильними в певними у собі. Дуже їх зблизив меж собою і дуже їм довіряв. Вони загордились і зрозуміли, що їм вже тренер не потрібен вони можуть самостійно всього добитися. А с тренера вони все вижали що між. І крім того, схопили зіркову хворобу, що вони самі кращі. А щоб голосно під кінець зникнути хотіли замарати репутацію тренеру, не без допомоги інших людей, як завдяки буває. А на кінець відповіли, що вони самі всього добились, так буває. І тут я зрозумів, що все чому, я вчив 10 років зникло, завдяки декілька батьків, котрі хотіли мати свою вигоду. А усі вони в свій час казали, ми завжди тренер з вами до кінця. І діло не втому, що мене придали, а в тому, що так вони можуть придати і своїх друзів, потім батьків, а після і Батьківщину. А потім саме головне, вони втратять себе. Тепер у них і у батьках грають амбіції і вони це не розуміють. Не звертаючи на це все, я їх простив. Чесно кажучи було дуже тяжко. Вони це усе поймуть з часом, але буде дуже пізно.
І одразу мені у голову пришли слова одного мудреця відповім на російській мові Если вы вдруг стали для кого то плохим, значит вы сделали для этого человека слишком много хорошего… Поступок всегда важнее слов. Человек способен орать два часа – помочь. Или два года сюсюкать – и предать. Добро не ценится – люди от него наглеют”.
- Бажаємо вам і Вашим вихованцям терпіння, мужності, відваги перемогти на чемпіонаті Україні та на інших європейських турнірах і хай Господь Бог вас оберігає.
-І вам велике спасибі, що ви є і робите таку велику справу для всіх нас. І вибачте якщо щось було не так. До зустрічі.
