Останнім часом на Закарпатті про туризм говорять усі кому не ліньки.
Ба, навіть вдаються до різних екстравагантних кроків, намагаючись туриста чимось вразити. Як-от, встановлення мікропам’ятників на перилах набережної чи мосту в Ужгороді. І хоча мистецтвознавці шоковані такими спробами відобразити великих людей, на думку фахівців організатори не зважають. Адже головне: «заманити» туриста правдами і неправдами до себе. Начебто, все інші проблеми – вода, дороги, сервіс іноземними мовами давно вирішені.
Однак перша поїздка по Європі яскраво продемонструє, що в Ужгороді є куди прикласти руки великим прихильникам місцевого туризму. Бо закордонному подорожувальнику на Закарпатті зорієнтуватися вкрай важко. Отож сім кроків, які належить нам зробити (на прикладі Ужгорода).
Мапа міста
У багатьох європейських містах ви побачити великі стенди з докладними і цікавими картами міста. І починати слід їхнє розташування від вокзалів – залізничного та автобусного. Так, у Вісбадені, не знаючи мови, я легко знайшов готель, який був мені потрібен, по такій наочній мапі на вокзалі. Бо всі вулиці міста там окремо розміщені в алфавітному порядку із зазначенням розташування на карті. За хвилину я вже знав куди мені йти і пройшов до готелю, ні разу не питаючи німців дороги.
Європейські міста прикрашають великі мапи
Тож замість чергового «Лістика» гроші варто були би направити на спорудження таких важливих мап на вокзалах і в кількох людних місцях – район універмагу «Україна», перехрестя «Білочка», новий район, площа Петефі, площа Корятовича тощо. Кожну мапу можна відкривати з великою помпезністю як справжню перемогу туризму в окремо взятому мікрорайоні.
Карта центру міста
Від попередньої вона відрізняється тим, що стосується тільки історичного центру і описує всі найважливіші пам’ятки в ньому. Цікаві місця не тільки позначені на мапі, але й коротко подано їхній опис із ілюстраціями. Ясна річ, різними мовами. Таким чином турист має стислу інформацію про найважливіші місця міста. Ужгород потребував би кілька таких стендів: на площі Театральній, на площі Корятовича, на площі Петефі тощо. Встановлюватися вони можуть і за рахунок спонсорів, які на такій карті мають можливість прорекламувати вигідні для них об’єкти.
Мапи туристичних маршрутів
Ці стенди значно менші за попередні. Але також важливі, бо пропонують уже готовий маршрут за продуманою схемою. В Ужгороді можуть бути кілька таких прогулянок: стародавнім містом, містом чехословацького періоду, угорські місця, сакральні (релігійні) пам’ятки тощо. Розташовуватися такі стенди-мапи можуть на початку і на закінченні пропонованого маршруту, а також у центрі і на вокзалах.
Зменшені копії пам’яток
Не завжди вдається осягнути всю архітектурну велич унікального місця через їхній масштаб, тож в Європі практикують спорудження міні-копії, яка встановлюється поруч із пам’яткою. При цьому тут зроблено ще й написи різними мовами, навіть шрифтом Брейгеля для незрячих, якими повідомляють коротку історію. Подібну копію Ужгородського кафедрального собору встановили в Пасажі, але там вона, схована у ніші і розміщена віддалено від пам’ятки, не відіграє своєї ролі.
Зменшена копія храму при вході з інформацією різними мовами
Вказівники
Це болюче питання, бо якщо ми з колегами заблукали по дорозі на міжнародний пункт переходу українсько-словацького кордону «Селменці», що вже говорити про назви вулиць. Спроби встановити спеціальні вказівники з напрямками вулиць чи пам’яток, в тому числі англомовні, в Ужгород з’явилися. Однак вони не є системними. До того ж, будь-який бешкетник, легко може такий вказівник перекрутити на стовпі, направляючи туристів у протилежний керунок.
У Вісбадені весь центр позначений такими вказівниками. Тож зупинившись біля ліхтарного стовпа, бачиш, куди слід рухатися далі.
Питна вода
Такі речі мають надзвичайно практичне значення. Адже вода потрібна не тільки для того, аби втамувати спрагу, що теж украй важливо у літню спеку, але й щоб освіжити лице чи ноги, помити руки та фрукти. Однак в Ужгороді таких відкритих бюветів просто нема. А принаймні в центрі мали би бути кілька. Їх спокійно можна відкрити у скверах площі Петефі та Корятовича, де завжди людно. І ці відкриті джерела користувалися би великим попитом.
Пригадую, як німці охоче набирали воду у спеку біля краківського Вавеля. І заможні європейці геть не соромилися, що поруч у кіоску можна купити мінеральної.
Інформаційний центр
Потребу інформаційного центру туризму зрозумієш, тільки опинившись за кордоном. У приміщеннях позначених буквою «і», тебе завжди чекають. Тут тобі дадуть не тільки консультацію, але й купу буклетів про найцікавіше у місті, а головне – мапу, з якою ти нарешті почуватимешся, як вдома. Причому всі роздаткові матеріали, в тому числі й карта зрозумілою мовою дається БЕЗКОШТОВНО. Тому сміливо заходьте в інформаційні центри. Вони створені саме для таких, як ви.
В Ужгороді уже кілька років, як відкрили інформаційний центр. Але він потребує значно більшої підтримки і реклами. Бо про нього не відають навіть ужгородці. Іноземці ж потрапляють сюди здебільшого випадково.
Ось ті сім кроків, куди найперше слід спрямовувати ресурси, щоби перебування туриста у місті були корисним і приємним. Тим паче, що й стенди-мапи, вказівники чи питна вода стали би у великій пригоді і самим мешканцям міста.
Ясна річ, що ці поради стосуються не тільки Ужгорода, але й усіх туристичних центрів Закарпаття. Адже при нашому знання іноземної, закордонним гостям можна тільки поспівчувати.
