Селище Середнє відоме не лише в Закарпатті, а й в Україні, насамперед, руїнами сторожової вежі-донжону, яку нерідко називають «замком тамплієрів».

• 
• 
• 
• 
• 

І хоча не всі історики погоджуються з екзотичною версією приналежності оборонної споруди до загадкового лицарського ордену, вона робить Середнє привабливим для відвідувачів. Особливий сплеск популярності замок пережив після виходу в світ книги та екранізації Дена Брауна «Код да Вінчі». Тоді про «замок тамплієрів» писали практично всі часописи країни, він регулярно потрапляв до «топів» місць України, які слід відвідати. Та на жаль, влада селища практично не скористалася моментом, і сьогодні цікавому окові відкриється та ж картина, що й роки тому – захаращеність всередині вежі, мінімум облаштованості навколо. Про те, аби руїни замку були взяти під належний догляд, фахово законсервовані, а місцевість була досліджена археологами, можна лише помріяти…

Не вирішується й проблема з видатним місцевим виноробним підприємством «Леанка», яке через дорогу ліцензію не виходить на повну потужність. Відтак, й славетні старовинні підвали приймають гостей не так часто, як могли б.

Через невирішення вищезгаданих проблем Середнє, яке знаходиться поміж Ужгородом та Мукачево, і могло б стати популярним туристичним місцем, наразі перебуває осторонь мандрівних шляхів. А шкода, адже тут є на що подивитись – старовинне «торгове містечко» й зараз не позбавилось ознак свого шляхетного минулого.

Та, на жаль, стрімко позбавляється. Вкрай неприємною для любителів пам’яток закарпатського минулого буде інформація про майже знищення старовинної садиби, що знаходиться в Середньому неподалік  чоловічого  францисканського монастиря св. Луки та монастиря сестер Згромадження Ісуса.  Ще кілька років тому тут стояв одноповерховий палац із двома гостроверхими вежами,  які потребували негайного ремонту

Сьогодні ж від веж не лишилося й сліду. Від садиби збереглися лише стіни, дах же наче зрізано ножем.

У такому вигляді, зрозуміло, будівля не має інтересу ні в кого – окрім хіба що нечисленних любителів старовинної архітектури, яким лишається хіба заносити подібні руїни в скорботний список втрачених цінностей. Адже, скоріш за все, йдеться про будинок графа Бутлера, який увійшов в історію Угорщини. В грудні 1805 року в палаці графа Бутлера в Середньому перебувала святиня угорського народу – корона святого Іштвана. Її ховали від військ Наполеона, який якраз взяв столицю Австрії Відень. З політичних міркувань керівництво габсбургської імперії вирішило сховати корону в надійному місці, яким обрали стіни мукачівського замку. Корону, в опломбованому 13-ма печатками ящику, під посиленою охороною, доставили до Мункача, де вона й зберігалася до березня 1806 року. По дорозі до фортеці було зо два десятки зупинок, в тому числі в Ужгороді, Середньому та Мукачеві. Через понад сторіччя, в 1911 році, на стіні палацу Бутлера було урочисто відкрито освячену пам’ятну дошку, з зображенням корони в керамічній рамці, з написом «У цьому будинку зберігали святу корону 10-11 грудня 1805 р., коли її, ратуючи від Наполеона, доставили в Мукачівський замок». Про обставини перебування корони святого Іштвана на теренах Закарпаття в буремний наполеонівський період написав кілька років тому берегівський історик Валерій Разгулов. Авторові ж цього матеріалу захотілося побачити будинок Бутлера, який мав би зберегтись в Середньому. Достеменно не відомо, чи саме цей, нині практично знищений, палац і є цим будинком, але про це можна стверджувати з великою долею ймовірності. Та навіть якщо в припущення автора вкралася помилка, і палац належав іншим власникам, його руйнування в наш час не можна пояснити ніякою логікою.

Олег Супруненко, для Mukachevo.net

• Середнє
• палац
• садиба
• Закарпаття