За роки незалежності блокування трибуни Верховної Ради стало мало не єдиним способом для народних обранців висловити своє політичне «фе». Пікантності ж нинішній ситуації додає той факт, що джерелом нестабільності в роботі вищого законодавчого органу країни стає не опозиція (що було б закономірно), а та частина депутатів, яка повинна виступати гарантом його високої продуктивності. Важко зрозуміти людей, які мало не щодня бубнять про /без/парламентську республіку, а на діях – цвях за цвяхом вганя
Подібний варіант розвитку подій звісно можна було передбачити заздалегідь. І тут справа не в результатах засідання погоджувальної ради напередодні 13 травня. Проблема лежить значно глибше і спровокована загострененням інстинкту політичного самозбереження. Утім, до кінця повірити в те, що частина правлячої коаліції на чолі з прем’єром наважиться на відкрите блокування роботи інших гілок влади, наважувались не всі.
«Нас насторожує заява керівника фракції БЮТ, що якщо завтра (13 травня – авт.) в першу чергу не буде розглянуте питання про зміну керівництва Фонду державного майна, то депутати від БЮТ заблокують роботу Верховної ради» – заявив Олександр Єфремов відразу після закінчення консультацій у понеділок. У свою чергу, Володимир Литвин назвав ситукацію з блокуванням трибуни і неможливістю виступу президента у парламенті `великим приниженням українського народу`. `Я сподівався, що за понеділок, за ніч вони домовляться, принаймні, щоб не виставляти на сором Україну перед світом`.
Війну месиджів розпочали самі ж ініціатори блокади. І.Кириленко, А.Терьохін і А.Шевченко майже в один голос заявляли, що блокування трибуни викликане незгодою БЮТ (не Демократичної коаліції) з порядком денним і переліком питань, мовляв антиінфляційні заходи і кадрові призначення – це «найважливіше, що сьогодні потрібно зробити». Хай так, ніхто ж не сперечається. Але чому не можна виявляти свій протест після щорічного звернення Президента? Врешті-решт не витримали нерви навіть у Тараса Стецьківа. «Коли частина більшості блокує трибуну ВР України – це божевілля, це руйнація влади як такої».
Ближче до опівдня Президент Віктор Ющенко провів брифінг, на якому висловив здивування, що сьогодні, вперше в історії України, частина парламентської більшості, яка повинна нести відповідальність за роботу парламенту, заблокувала його роботу. Він наголосив, що парламентсько-урядова більшість має нести повну відповідальність за ситуацію у Верховній Раді і займатися прикладною роботою в інтересах нації. «Мене турбує те, що великий ажіотаж сьогодні в чинній владі займає тема виборів, змін до Конституції і інших політичних авантюр. Я переконаний, що сьогодні країні потрібно дати спокій і, перш за все, - політичний спокій».
Відразу після В.Ющенка до мікрофону підійшла Прем’єр-Міністр Юлія Тимошенко і майже з точністю повторила все те, що казала у понеділок під час зустрічі з виборцями Голосіївського району міста Києва. Наша пісня гарна нова, заспіваймо її знову. «Чотири місяці я не відповідала на жоден напад, на жодне приниження, на жодну заборону. Чотири місяці я вірила в те, що демократична коаліція буде працювати» і так далі по тексту. Як підсумок, «я починаю діяти, і діяти достатньо жорстко».
Все, що залишалось робити Яценюку – це вибачатись. «Мені соромно особисто і, знаєте, інколи навіть руки опускаються, але це не та ситуація. Руки ми не опустимо... За відповідальність треба, як то кажуть, відповідати. В тому числі і персонально, і політичними силами <…> Так держава не може працювати, так країна не може розвиватися. Ми деградуємо політично та економічно як всередині країни, так і на зовнішньому фронті».
Що ж, важко сказати, як можна вийти з цієї патової ситуації. До того ж особи, які можуть вплинути на ситуацію, лише провокують подільше нагнітання ситуації і ескалацію конфліктну. Банально, але може таки дійсно хтось вирішив, що час піти…
