Починаючи з 1946 року, радянська влада на Закарпатті почала активно тиснути на греко-католицьку церкву з метою її подальшого приєднання до православної.
Про це йдеться у у розсекречених архівах Центрального розвідувального управління США.
В одному із документів під грифом "Confidential" від 14 грудня 1953 року американські розвідники описують ситуцію щодо поширених релігій на Закарпатті у післявоєнний період, їх співпрацю з органами державної влади та впливу на громаду.
Відзначається, що у зв'язку з географічним положенням у центрі Європи та проживанням великої кількості національностей і народностей, починаючи з періоду закінчення Першої світової війни і до 1947 року на Закарпатті вільно і незалежно від держави розвивались більшість релігійних конфесій. На момент приєднання Закарпаття до складу УPСP (1945 рік - ред.), найбільш поширеними конфесіями в області були: греко-католики, римо-католики, євреї, протестанти та православні.
До 1947 року найпоширенішою та найвпливовішою релігійною конфесією в області залишалась греко-католицька церква. Згідно з документами спецслужб, греко-католикми були маже 70% мукачівців, 80% ужгородців, 60% хустян і т.д. Очолював релігійну громаду єпископ Ужгородський і Мукачівський, який користувався неабияким авторитетом та впливом у регіоні, про що звітували у Москву радянські спецслужби, які моніторили ситуацію на Закарпатті.
Найпоширеніші релігії Закарпаття, 1947 рік
Греко-католицька церква в УPCP була непотрібна новій владі. Священнослужителям пропонували приєднатись до православної церкви, або взагалі позбавляли волі чи відлучали від спілкування з вірянами. Мукачівська єпархія була однієї з найбільших та найвпливовіших на Західній Україні. Робота з нею для радянських спецслужб була пріоритетною.
У той час, єпископом Мукачівської греко-католицької єпархії був Теодор Ромжа, який не хотів співпрацювати з радянською владою, але користувався авторитетом серед вірян Закарпаття. До його думки дослуховувались як місцеві священики, так і релігійні діячі у Ватикані. Як відомо з відкритих джерел, спеціально підготовлені представники НКВС мали розмову із єпископом, щоб той вплинув на священників, які мали підтримати радянську владу та сповідувати у майбутньому православ'я. Останній не погодився, чим викликав на себе гнів партійної номенклатури.
Замах на життя єпископа Теодора Ромжі з його подальшим вбивством описують в одному з документів ЦРУ. Щоправда, там не вказують прізвища, однак повністю співпадають роки, місце та обставини жахливого інциденту.
- У цей час (мова йде про 1947 рік - ред.) греко-католицький єпископ (Теодор Ромжа - ред.) виїхав на освячення храму у селі Кайданово, що за 10 км від Мукачева. По дорозі назад, "невідомі бандити" побили єпископа...Повернувшись до Ужгорода його госпіталізували, але ходять чутки, що пізніше його отруїли, - йдеться у звіті ЦРУ.
Далі у документі йдеться про конферецію греко-католицькох церкви, де були вже і представники радянської влади, які схвально відгукнулись про зміни у церковних справах.
Ситуація навколо змін у греко-католицькій церкві Закарпаття
Тільки після оприлюднення у 1998 році в Москві мемуарів генерала НКВС Павла Судоплатова стало відомо, що ініціатором вбивства єпископа Теодора Ромжі був особисто перший секретарь ЦК КПУ Микита Хрущов, а спецоперація проходила під контролем міністра держбезпеки СPСP Віктора Абакумова.
У червні 2001 року Папа Римський Іван-Павло II причислив єпископа Теодора Ромжу до лику блаженних.
Нагадуємо, що американська розвідка постійно моніторила ситуацію на Закарпатті, знала про винищувачі під Мукачевом та секретний аеродром неподалік Берегова. А у 70-х роках радянська влада засекретила придушення масових заворушень у Тячеві.
