У народному світогляді поняття «паска» має значення чогось найкращого. І тому слугує тут засобом хліб як найголовніший продукт творчої сили природи. Добрий, як паска, святий, як паска, — найліпший, найдосконаліший.
Паска — хліб, відзначає дослідник Ф.Потушняк, займає центральне місце в народному ритуалі, символізуючи животворне сонце, форму якого має. Паска є основним компонентом великодніх обрядів, яким передує Великий піст, Вербна неділя і Благовіщення.
Пекли паски із пшеничного або житнього борошна в четвер або в суботу
Закваску (причину) газдиня місила в пасхальному кориті в середу або п’ятницю, накривала чистою скатертиною, а зверху клала свячену шутку-прут, щоб додавала заквасці росту й оберігала від нечистої сили. На другий день уранці господарка розпалювала піч сухими буковими дровами, перекладала тісто з корита у «тепшу», або на «круг», або в керамічну посудину і саджала у піч. Вона була одягнена в гуню, яка символізує багатство. Найчастіше паска буває трояка: «матка», «сестра», «пасочка». У паску-матку додавали молоко, яйця, масло, прикрашали її хрестом, вінком, кручеником, вона призначалася для освячення біля церкви. А пасочкою була булка у формі пташки. В деяких сім’ях було стільки пасочок, скільки й членів сім’ї.
Коли паска в печі росте, то це віщує добрий урожай, отож підскакують, щоб росла. Коли паска не росте — це на неврожай. Коли в неї ріг виросте або вона не ріжеться, то це на гаразд. Коли западе посередині, то це віншує смерть. У четвер або в суботу у маслоробках, оздоблених різьбленням та художнім випалюванням, збивали сметану і отримували високоякісне смачне масло. Зазвичай, пасхальний кошик готували у суботу, в який клали паску-матку, шовдар, домашню ковбасу (пікницю), грудку овечого, козячого або коров’ячого сиру, масло, яйця. Кладуть також продукти, які слугують для магічної мети — часник, сіль, сало, пшеницю. Прикривали все це вишитим рушником, на якому кольоровими нитками виконано напис: «Христос воскрес».
Вранці в неділю господарі брали кошики і несли на церковне подвір’я (паланок). Ф.Потушняк відзначає, що у східній частині нашого краю прийнято було нести паску до церкви у кошиках, торбинці або дерев’яних пастівниках, прикрашених різьбленням та художнім випалюванням. У середній частині тодішнього Підкарпаття в основному паску несли окремо від решти пасхальних продуктів. І в західній частині краю паску несли в скатертині або у великих рушниках. У паланку паски клали рядами навколо церкви. При освяченні рушник відкривали і посередині паски вставляли воскову свічку, яку запалювали. Ця свічка опісля добра для помираючої людини.
Освячення пасок — це найголовніший магічний акт. Під час літургії хресні матері (маточки, нанашки) дарували своїм хресникам писанки, крашанки, пізніше ще і плитковий шоколад, цукерки. Після відправи, тобто служби, процесія з хрестом і корогвами обходила церкву. Священик приступав до освячення пасок і вимовляв до мирян: «Христос воскрес!». Йому відповідали: «Воістину воскрес!». Після освячення всі хапали кошики і мерщій, наввипередки, бігли додому. В народі існує повір’я: хто першим додому добіжить, той першим чоловіком у селі буде. Йому в усьому буде щастити, буде перший у роботі, насіння буде швидко рости…
Паску, як правило, несе господар або хтось із старших членів сім’ї по чоловічій лінії
Коли газда ступав до хати через поріг на простелений вовняний «петек» (символ багатства хати), тричі кланявся: «Христос воскрес!». Йому відповідали: «Воістину воскрес!» Потім господар торкався паскою голів дітей, щоб були благі, як паска. Далі газда ішов у хлів і торкався нею худоби, щоб росла. Опісля паску клали на стіл, всі сідали навколо. Той, хто паску ніс, обрізав її з трьох або з дванадцяти кінців. Ті шматочки лишають як ліки або дають худобі. Після Великого посту починається довгоочікувана смачна трапеза.
Решту свяченої паски-матки залишають на столі до святої (Фтомової) неділі. Паску-сестру з’їдають у будні. А пасочки дарують одні одним разом із писанками, а також дають бідним або священикові. Доки паска в хаті, до хати не може приступити нечиста сила.
Інший відомий дослідник М.Тиводар відзначає, що в обрядовий хліб (паску) ставили часник і використовували його як захисну силу та ліки. Кусочки паски давали коровам, щоб вони гарно доїлись, а крихти змішували з овечим сиром та сіллю і підгодовували ослаблених тварин, аби набиралися сили. Господарі з освяченою паскою спочатку заходили до хліва, торкались нею тварин, щоб вони не хворіли і були «гладкими».
Дослідник П.Федака відзначає ще деякі деталі: при готуванні паски газдині використовували своєрідні ритуали. Коли просівали борошно, то на підлогу стелили гуні, під гуні клали сокиру, качалку на тісто, зверху ж на гуні — корито, в яке сіяли борошно та вербову гілку. Все це мало бути запорукою здоров’я господарів, добробуту їхнього дому. Коли газдиня, стоячи на гуні, вимісила тісто, йшла в сад і руками в тісті імітувала обтрушування кожного плодовитого дерева — щоб воно рясно родило. При випіканні паски дбають про те, щоб вона була чимбільша. Попіл після її випікання виносили в город і розтрушували, щоб мушки і черв’яки не точили зелень. Коли паска та різна їжа готові, увечері челядь іде до церкви. Рівно опівночі вдаряють у клепало, в церкві співають «Христос воскрес», після чого б’ють у всі дзвони.
Щоб паска добре підросла — підскакуйте…
П.Богатирьов (у книзі О.Мазурка та І.Мандрика «Вчені Росії про Закарпаття» наголошує, що паску випікають у рукавицях, щоб бути багатим. В селі Смереково Великоберезнянського району, коли газдиня ставить паску в піч, вона, тримаючи лопату, підскакує, щоб паска добре підросла. В селі Присліп Міжгірського району, коли газда повертається із церкви, то він повинен зайти до стайні і доторкнутися паскою до всіх бичків і корів, щоб вони стали «тучними». Паску використовують також для ворожіння. В деяких місцях печуть маленькі паски за кількістю членів сім’ї. На пасці ворожать про тривалість життя її господаря. Якщо паска добре підніметься, то життя буде довгим. У кожного русина паска повинна бути із пшеничного борошна, навіть якщо він цілий рік їсть кукурудзу. Такий звичай пояснюється вірою в те, що якщо в день цього свята в хаті буде що-небудь гарне, то так буде продовжуватися цілий рік. Найбільша радість для сім’ї — коли паска так піднялася, що вийняти її можна тільки розібравши піч. В селі Синевир Міжгірського району паскою лікують хвороби. В селі Богдан Рахівського району паску після освячення приносять додому, відрізають з неї три шматки і дають худобі, тобто використовують як ліки. В селищі Ясіня цього ж району паску прикрашають по-різному: основна прикраса — хрест і птахи. Цю кірку, на якій зверху буває вінчик із тіста, зрізують і зберігають до кінця великодньої неділі, а потім дають худобині.
Ю.Жаткович відзначає, що до Великодня найбільшою журою для кожного газди було роздобути борошно. З наближенням свята всі починають сповідатися. Спочатку це робить молодь, потім жінки, а далі і чоловіки. Якщо в одній хаті більше газдинь живе, то одна із них уже в четвер паску пече. В п’ятницю, ввечері, розпочинає друга. Спечену паску кладуть на стіл і прикрашають білим обрусом, щоб кожен бачив, як скоро газдиня впоралася з цією роботою. Із того тіста, що залишилось від паски, печуть малі булки (перепічки) жебракам.
За спостереженнями дослідника, паску несе до церкви в білому обрусі на плечах газда або хто-небудь старший по чоловічій лінії. Інші пасхальні продукти несе у «тяльці» жінка або її донька. Поки йде служба, куратор збирає для священика яйця або булки (перепічки), або гроші. І жебракам дають «перепічки», яйця та інші речі. У цей день не тільки церква, але і подвір’я цілком заповнені людьми. Коли священик хоче дати благословення, біля церкви настає такий гомін, ніби люди від якоїсь загибелі хочуть втекти. І ще русин вірить: якщо чимскоріше прийде додому, тим ліпше цілий рік він проведе. Коли прийдуть додому, то газда кожному челядникові виріже частину освяченої паски та частину інших освячених продуктів. Далі їдять варену страву, особливо солодке, та п’ють парне молоко. Після м’ясної страви людина багато потребує води, але в перший день Великодня її зовсім не п’ють, щоб влітку під час роботи спраги не мати. Потім старша челядь ляже мало відпочити, а молодь біля церкви забавляється до вечірні. Менші діти граються з писанками. Хлопці на Великденьзранку до вечора на дзвіниці люблять дзвонити. Не тільки молодь, але і старша челядь всі ці три святкові дні проводить час біля церкви.
