В перший день вторгнення зібрав речі та подався на фронт: Історія захисника із Закарпатської бригади Руслана
23020
Позавчора відбулося розширене засідання Кабміну за участі Президента і губернаторів, присвячене новій реформі – цього разу житлово-комунального господарства. Йому передувало звільнення відповідного міністра, а на самому засіданні занесено сокиру ще над десятками чиновників нижчого рангу.
Це вже починає дещо нагадувати хрущовський стиль: заваливши одну реформу (пенсійну), хапатися за наступну. Ситуація в комунальній сфері справді провальна, але реформа зумовлена перш за все політичними обставинами. Невмолимо наближаються парламентські вибори, тому слід зробити бодай щось добре для виборців: зупинити зростання тарифів, забезпечити належне водопостачання та обігрів тощо. Тим паче, що Партія регіонів втрачає рейтинг, їй на п’яти наступають вже три непарламентські партії, здатні подолати навіть 5%-ий прохідний бар’єр: «Фронт змін», «Сильна Україна», «Удар». Близькі до подолання того ж бар’єру КПУ (хоча за наступний рік її популярність, скоріше, навпаки впаде) і «Свобода». Тож поліпшувати ситуацію з комуналкою влада має будь-що – перш за все у базових для себе східних і південних областях, де вона особливо жахлива, але і на Закарпаття ця влада теж, в принципі, розраховує, то ж не забуватиме і про нас.
Основне джерело для фінансування реформи влада бачить у вступі України до зони вільної торгівлі з ЄС. Це щось таке як величезна вільна економічна зона на всю державу. Свого часу на Закарпатті подібний механізм виправдав себе і відновлення СЕЗ «Закарпаття» було однією з наймасштабніших обіцянок закарпатських регіоналів. Але нагорі вирішили вчинити ще кардинальніше.
Наразі в угоді про вільну торгівлю лишаються неузгодженими три моменти. По-перше, Європа за збереження квот на вивіз українського зерна. По-друге, вона проти допуску українських перевізників в Європу. По-третє, вимагає, аби Україна відмовилася від брендів, які нам не належать – типу «шампанське», «коньяк», «провансаль» тощо. Перша і третя вимога сприймається широким загалом досить легко. Чим менше вивозитиметься наших зернових за кордон, тим дешевші будуть внутрішні ціни на них, з’являється надія і на відродження вітчизняного тваринництва. Так що тут інтереси Європи і внутрішнього споживача якраз співпадають, проти тільки наші трейдери. Третя вимога теж не критична – перейменують відповідні напої на «ігристі вина» і «вин’як», покупець певний час відчуватиме дискомфорт, але швидко звикне.
Складніше із перевезеннями, це прямо б’є по Закарпаттю, де найсерйозніші гроші робляться якраз на транскордонному бізнесі, в тому числі на перевезеннях і загалом логістиці. Суть європейських претензій очевидна, вони не так економічні, як кримінальні: українські перевізники дуже активно використовуються для транспортування наркотиків та інших нелегальних вантажів, причому це дахується дуже впливовими чиновниками. Питання впирається у те, чи здатна команда В.Януковича здолати внутрішню мафію бодай у цьому конкретному секторі. Наразі б’ють по дрібноті – головам і секретарям сільрад, більшу рибу не чіпають. Радикальне вирішення (по-грузинськи) пропонує хіба що майор М.Мельниченко, створивши партію «Люстрація України», але над майором самим збираються хмари. Між тим швидкість нашого просування до Європи залежить перш за все від успіхів держави у боротьбі з власною мафією.
Та й навіть при вступі України до зони вільної торгівлі проблеми залишаться. Доходи металургійних баронів різко зростуть. Закарпаттю же доведеться ретельно оберігати свої ліси від такого ж масового вирубування, як у 90-х. Але чи повертатимуться виручені на Заході кошти назад в Україну, чи вдасться на них замінювати старі труби, чи гроші традиційно осідатимуть в оффшорах і вкладатимуться у нерухомість за кордоном? Оскільки нинішня влада представляє інтереси великого капіталу і тримається на його плечах, їй буде непросто. З одного боку, зміни у податковому законодавстві дають певні підстави надіятись, що гроші в Україну таки підуть. З іншого боку, великий капітал принципово не вчить табличку ділення, цілком здатний підкуповувати відповідних чиновників, то ж проблема впирається у ту ж саму корупцію, наскільки держава здатна її побороти. Якщо цього не зробити, то будь-які реформи зайдуть у тупик, а В.Януковича чекатиме такий же безславний кінець, як і М.Хрущова.
